Доброхотов Роман Олександрович
Помилка Lua у Модуль:Sources-utils у рядку 532: variable 'src' is not declared.
Народився	6 серпня 1983(1983-08-06)[1][2] (41 рік) Москва, СРСР[2]
Країна	Росія
Діяльність	журналіст-розслідувач, політолог
Alma mater	Московський державний інститут міжнародних відносин (2006)[3] і Вища школа економіки (Москва) (2007)[3]
Науковий ступінь	кандидат політичних наук[4][5]
Знання мов	російська і англійська[6]
Заклад	The Insider[7]
Посада	головний редактор[7]
Партія	5th of December Partyd[8]
Батько	Доброхотов Олександр Львович[9]
Нагороди	Journalism as a Professiond (2018) European Press Prize Investigative Reporting Awardd (2019) Премія «Редколегія»d (лютий 2021)
IMDb	ID 10331822
Медіафайли у Вікісховищі

Роман Олександрович Доброхотов (нар.. 6 серпня 1983(19830806), Москва, СРСР) — російський громадський діяч, один із засновників і лідерів "Партії 5 грудня", засновник і лідер руху «Ми», член федеральної політради руху «Солідарність»^[10], член політради московського відділення «Солідарності», журналіст-розслідувач і викладач. З 2013 року — головний редактор інтернет-видання The Insider.

Батько Романа Олександр Львович Доброхотов — професор філософії Національного дослідницького університету Вища школа економіки.

Роман Доброхотов закінчив школу № 1525 (ліцей «Воробйови гори»).

З 2000 по 2006 роки навчався в Московському державному інституті міжнародних відносин на факультеті політології. У 2006 році він вступив до аспірантури Вищої школи економіки. У ЗМІ згадувалася тема кандидатської дисертації Доброхотова — «Довіра в світовій політиці». У січні 2010 року він повідомляв, що готує дисертацію до захисту^[11].

Дотримується ліберально-демократичних поглядів, у 2005 році брав участь в молодіжному русі «Идущие без Путина», керував його московським відділенням.

У 2005 року Роман Доброхотов організував та очолив демократичний рух «Ми». Він також входить до федеральної політради руху «Солідарність» з моменту заснування руху в 2008 року, а також до політради московського відділення «Солідарності» з 2009 року.

У 2007—2008 роках неодноразово брав участь у «Марші незгодних».

З травня 2006 по березень 2009 років Роман Доброхотов писав статті для газети «Нові Вісті», працював заступником редактора відділу економіки^[12]. Писав матеріали на теми економіки, міжнародної політики та культури. Під час російсько-грузинського війни написав звідти репортаж^[13].

З 2006 по 2008 роки працював позаштатним співробітником радіостанції «Говорить Москва», де вів щотижневу передачу «Очна ставка». У 2009 році співпрацював із Радіо «Свобода»^[14].

У липні 2009 року Роман Доброхотов оголосив про свій намір балотуватися на виборах до Московської міської думи^[15] по одномандатному виборчому округу № 5. Висунення Романа було підтримано рухом «Солідарність». Мосміськвиборчком відмовив йому в реєстрації, через претензії до якості зібраних підписів^[16].

У березні 2010 року підписав звернення російської опозиції «Путін повинен піти».С апреля 2010 работал редактором интернет-издания Slon.ru^[17].

В січні 2013 року Роман стал автором проекту «Неделя каминг-аута»^[18], що було присвячене проблемам ЛГБТ-товариства^[19]. 25 лютого 2013 року Роман разом з частиною редакції інтернет-порталу Slon.ru був звільнений^[20], після цього він став одним з авторів статей на colta.ru.

Далі працювати з ним було неможливо. Він не бачить себе журналістом, скоріше більше політиком. Андрій Горянов, головний редактор Slon.ru^[21]

26 травня 2011 року у відповідь на «Звернення до керівництва країни з проханням про зміну культурної політики Росії»^[22][23] організував^[24] у своєму блозі збір підписів під Відкритим листом діячам культури"^[25].

7 червня 2011 року відбулися політичні дебати між рухами «Наші» і «Солідарність» у клубі ArteFAQ в Москві. Від «Наших» виступали Марія Кисліцина і Гліб Крайник, від «Солідарності» — Роман Доброхотов, Костянтин Янкаускас і Анастасія Рибаченко^[26]. У червні 2011 року брав участь у форумі «Антиселігер»^[27]. У 2012 році охоче прийняв пропозицію взяти участь в роботі форуму «Селігер» і прочитав там лекцію про корупцію в Кремлі^[28], в якій розповів про бізнесмена Юрія Ковальчука, його сина Бориса Ковальчука, Геннадія Тимченка і про самого «Михайла Івановича»^[29].

Роман став одним із засновників Партії 5 грудня" влітку 2012 року^[30]. Висувався разом з Сергієм Давидісом, Ганною Каретніковою, Петром Царьковим, Марією Бароновоїю і ще вісьмома кандидатами від «Партії 5 грудня»^[31] на виборах до Координаційної ради опозиції^[32], які пройшли в жовтні 2012 року.

У вересні 2014 року Роман Олександрович збирався балотуватися від своєї партії у депутати Московської міської думи по району Ясенєво.^[33]

З січня 2010 року Роман Доброхотов викладає політологію^[12] і світову економіку^[32] в Державному академічному університеті гуманітарних наук (ДАУГН). Як журналіст розміщує статті в різних інтернет-ЗМІ.

12 грудня 2008 року Роман Доброхотов привернув до себе увагу засобів масової інформації, перервавши промову президента Росії Дмитра Медведєва під час його виступу в Кремлі з нагоди 15-ї річниці прийняття Конституції РФ.

Роман Доброхотов викрикнув з місця: «Ганьба поправкам!». (Йдеться про поправки до Конституції, запропонованих Дмитром Медведєвим, про продовження терміну повноважень президента до шести років, а депутатів Думи до п'яти років. Поправки вступили в силу в грудні 2008 року)^[34]. Після слів Медведєва про те, що права людини «визначають сенс і зміст державної діяльності», Роман Доброхотов викрикнув:

Що ви його слухаєте?! Він порушив усі права і свободи людини і громадянина!… Конституція порушена, в країні цензура, виборів немає, а він про Конституцію говорить…

Під час останньої фрази співробітники Федеральної служби охорони вже виводили Романа Доброхотова із залу, один із співробітників намагався затиснути йому рот^[35]. Президент Медведєв сказав: «насправді, не треба нікуди забирати, нехай залишається, слухає. Відверто кажучи, Конституція для того і приймалася, щоб у кожного було право на висловлення власної позиції. Це теж позиція, її можна поважати». Однак слова президента були проігноровані охоронцями і Роман Доброхотов був доставлений у відділення міліції.

Інцидент був вирізаний з трансляції виступу Медведєва на федеральних телеканалах^[36], але був показаний в ефірі петербурзького «П'ятого каналу»^[37]. Згодом Роман Доброхотов стверджував, що не готував провокацій, а його виступ було «спонтанним емоційним сплеском»^[38].

Того ж дня Роман Доброхотов повідомив у своєму блозі, що звільнений з роботи на радіо «Говорить Москва»^[39]. Повернувшись додому, Роман Доброхотов отримав повідомлення, що він звільнений у зв'язку із скороченням штатів, нібито радіостанція звільняє всіх позаштатників. Хоча, за твердженням Доброхотова, до цього ніхто про можливе звільнення його ніхто не попереджав^[40].

31 січня 2010 року Роман Доброхотов був затриманий (загалом було затримано більше ста чоловік) на мітингу на захист 31-ї статті Конституції, яка гарантує свободу зібрань^[41]. 28 вересня 2010 року був затриманий (крім нього було затримано ще троє) на мітингу проти колишнього мера міста Москви Юрія Лужкова^[42] біля пам'ятника Юрію Долгорукому навпроти московської мерії на Тверській площі.

20 лютого 2011 року Роман Доброхотов та демократичний рух «Ми» вивісили з Великого Москворецкая мосту навпроти Кремля банер з написом «Пора мінятися!»^[43] і зображеннями Путіна за ґратами і Ходорковського^[44].

4 грудня 2011року був затриманий^[45] серед десятків інших активістів біля пам'ятника Маяковському на Тріумфальній площі в Москві. Виступав зі сцени мітингу «За чесні вибори» на Чистих ставках в Москві 5 грудня 2011 року. Роман надихнувся акцією «Балтійський шлях» 1989 року і організував яскравий флешмоб «Велике біле коло». Акція відбулася 26 лютого 2012 року^[46].

У день народження Путіна 7 жовтня 2012 року прийшов з граблями^[47] на акцію «Проводимо дідуся на пенсію» біля пам'ятника героям Плєвни в Іллінському сквері в Москві, був затриманий поліцією. Роком раніше він був затриманий на акції провладного руху «Наші», присвяченій чергового дня народження Путіна^[48].

Під час мітингу «Свободу в'язням 6 травня» 6 травня 2013 року на Болотній площі побився з православними активістами^[49].

Романом Доброхотовим у 2018 році разом з часописами The Insider і Bellingcat розкрили справжні імена трьох працівників ГРУ Росії, які, за їхніми даними, брали участь у операції проти Скрипалів: «Руслан Боширов» — полковник ГРУ Анатолій Чепіга; «Олександр Петров» — військовий лікар ГРУ Олександр Мишкін; «Сергій Федотов» — високопоставлений офіцер ГРУ Денис Сергєєв^[50]. Також він заявив, що російський уряд несе пряму відповідальність за катастрофу малазійського «Боїнга-777», який був збитий над територією України в 2014 році^[51].

Роман Доброхотов про свавілля в Росії щодо регіональних журналістів: «Як правило, журналістів убивають не дуже відомих і в регіонах. Часто це ситуації, пов'язані з екологією. Це може бути тема, на якій журналіст «сидить» роками і він не сподобався місцевому «царьку», то той його вирішив «замочити», думаючи, що не буде резонансу. Часто це так і є — резонансу немає. А коли це журналіст у великому виданні, яке розслідує теми, пов'язані з Путіним, не думаю, що Путін даватиме вказівку вбивати. Принаймні поки цього не було, можливо, почнеться»[52].

Бере участь у розслідуванні дій Росії проти України у 2010-20 рр.^[53]

• The Insider

• Роман Доброхотов. Все публикации автора. Slon.ru. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 19 травня 2013.
• Роман Доброхотов. Блоги. Радио Эхо Москвы. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 18 травня 2013.
•  Романа Доброхотова у соцмережі «Facebook»
• Роман Доброхотов на сайті LiveJournal
•  Роман Доброхотов у соцмережі «Твіттер»
• Доброхотов, Роман — стаття в Лентапедії. 2012 р. (рос.)
• Відеозапис випуску програми новин «Зараз» П'ятого каналу: Ingushetiyaru (12 грудня 2008). Доброхотов Роман сказал правду в лицо Медведеву. Youtube. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 18 травня 2013.
• Роман Доброхотов (27 лютого 2012). Уроки психологии: российская политика как коллективное бессознательное. Пропаганда. Slon.ru. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 18 травня 2013.
• Роман Доброхотов (26 вересня 2011). Время делать выводы. Блог. Радио Эхо Москвы. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 18 травня 2013.
• Роман Доброхотов (30 вересня 2011). Паразиты. Невыученные уроки Римской империи. Блог. Радио Эхо Москвы. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 18 травня 2013.
• Інтерв'ю: Светлана Максимченко (12 січня 2010). Молодые люди года 2009: Роман Доброхотов. Газета «Акция». Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 19 травня 2013.
• Викривач отруйників. Роман Доброхотов [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. Програма «Культ особистості». Радіо «Свобода» (8 грудня 2018).