Добронравов Михайло Миколайович

Добронравов Михайло Миколайович
Добронравов Михайло Миколайович
Народження	27 жовтня (9 листопада) 1904 ; Бєлгород, Курська губернія, Російська імперія
Смерть	25 червня 1979 (74 роки)
	Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія; Українська Держава; СРСР
Жанр	портрет, пейзаж, натюрморт і історичний живопис
Навчання	Харківський художній інститут (1929)
Вчитель	Бурачек Микола Григорович, Кокель Олексій Опанасович, Прохоров Семен Маркович і Федоров Митрофан Семенович
Діяльність	художник, педагог
Працівник	Харківський художній інститут і Львівська дитяча художня школа імені Олекси Новаківського
Член	Асоціація революційного мистецтва України (1932) і Національна спілка художників України

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Добронравов.

Михайло Миколайович Добронра́вов (нар. 9 листопада 1904, Бєлгород — пом. 25 червня 1979, Львів) — український радянський художник і педагог; член Асоціації революційного мистецтва України у 1930—1932 роках та Спілки радянських художників України.

Біографія

Народився 9 листопада 1904 року в місті Бєлгороді (нині Росія). Протягом 1922—1929 років навчався у Харківському художньому інституті у Миколи Бурачека, Олексія Кокеля, Митрофана Федорова. Дипломна робота — картини «Вантаження крейди» і «Напад на телеграф» (керівник Семен Прохоров).

Упродовж 1931—1932 років викладав на робітничому факультеті при Харківському художньому інституті; у 1934—1941 роках — у Харківському художньому інституті (доцент з 1939 року). У 1952—1967 роках працював викладачем у Львівській художній школі. Жив у Львові в будинку на вулиці Тернопільській, № 1 а, квартира № 37. Помер у Львові 25 червня 1979 року.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису та станкової графіки. Створював портрети, пейзажі, натюрморти, історичні полотена. Серед робіт:

живопис

«Партизани чатують» (1932);
«Допит комунарки» (1934);
«Сутичка робітників з козаками. 1905 рік» (1935);
«Зустріч Олександра Пушкіга із засланцем Вільгельмом Кюхельбекером» (1936—1937);
«Останній шлях Пушкіна» (1936—1937);
«Смерть партизана» (1937);
«Художник Василь Вовченко» (1937; Національний художній музей України);
«Народний артист Олександр Крамов» (1937—1938);
«Письменник Юрій Яновський» (1938);
«Народний артист Мар'ян Крушельницький» (1941);
серія присвячена історії Львова:
- «Куточок старого Львова» (1946; Бєлгородський державний художній музей);
- «Львів. Подвір'я Ставропігійского братства» (1946);
- «Петро I на площі Ринок у Львові. 1707» (1947; Львівський історичний музей);
- «Заснування Львова» (1947; Львівський історичний музей);
- «Оборона Львова від військ польського короля Казимира 1349 року» (1947; Львівський історичний музей);
«Письменниця Ірина Вільде» (1947);
«Петро Козланюк» (1947);
«Художник Осип Курилас» (1947; Національний музей у Львові);
«Художник Василь Форостецький» (1947);
«Художник Роман Турин» (1948);
«Двічі Герой Радянського Союзу Василь Рязанов» (1948);
«Гуцулка» (1949);
«Збір яблук» (1949);
«Заслужений артист Іван Рубчак» (у ролі Івана Карася в опері «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулак-Артемовського, 1949);
«Народні збори у Львові в 1939 році, які проголосили Радянську владу на Західній Україні» (1949);
«Вінок на могилу Івана Франка» (1950);
«Українка в народному костюм» (1951; Бєлгородський державний художній музей);
«Микола Гоголь читає Олександру Пушкіну „Мертві душі“» (1952; Всеросійський музей Олександра Пушкіна);
«Козак» (1953; Бєлгородський державний художній музей);
«Заслужена артистка Наталія Слободян» (1953);
«Художник Михайло Єршов» (1953);
«Гуцулка Сохниха» (1954);
«Бузок» (1954);
«Іван Богун» (1954);
«Іван Франко та Михайло Коцюбинський серед гуцулів у Криворівні» (1954);
«Гуцул» (1954);
«Гуцул Михайло Потож» (1954);
«Будяки» (1955);
«Козак з люлькою» (1955);
«Танцівниця Єлена Шепілова» (1955);
«Стежка» (1956);
«Брюнет» (1956);
«Дівчина» (1957);
«Микола Щорс» (1957);
«Скульпторка Теодозія Бриж» (1957);
«Портрет в червоному» (1957);
«Валя в чорному» (1957; Бєлгородський державний художній музей);
«Співачка Магда Якулеску» (1959);
«Дівчина в зеленій хустці» (1962);
«Верховинці» (1963);
«Привіт галицьким комуністам» (1963);
«Дзвіночки» (1967);
«Комсомольці 1920-х років» (1967);
«Олеко Дундич» (1967);
«1919 рік. Розвідка червоних» (1968);
«Галревком» (1970);
«Осінь у парку» (1970);
«Осінні квіти» (1970);
«Львів. Порохова вежа» (1971);
«Останній сніг» (1972);
«Айстри» (1973);
«Похмурий березень» (1974);
«Робота в полі» (1975);
«Безславний кінець» (1975);

графіка

«Дуель Пушкіна» (1936—1937, чорна акварель, білила);
«Тарас Шевченко на допиті у шефа жандармів Орлова» (1939, автолітографія; Національний музей Тараса Шевченка);
ілюстрації до поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» (1939, олівець; Національний музей Тараса Шевченка);
«Тарас Шевченко і Микола Чернишевський» (1939, кольорова автолітографія; Національний художній музей України);
«Дворик» (1945, картон);
«Пушкін на прогулянці» (гуаш, 1949, гуаш; Всеросійський музей Олександра Пушкіна);
«Водоспад у Косові» (1954, картон);
«В жовтій сукні» (1956, папір, акварель);
«Жіночий портрет» (1957, вугілля);
«Гвоздика на вікні» (1959, акварель);
«На засланні… без права писати і малювати» (1961, гуаш);
«Дві фігури» (1971, папір, олівець).

Брав участь у обласних виставках з 1927 року, республіканських — з 1929 року, всесоюзних — з 1937 року, зарубіжних — з 1933 року. Персональні виставки відбулися у Львові у 1959 і 1975 роках.

Крім вище згаданих музеїв, роботи зберігаються у Львівському літературно-меморіальному музеї Івана Франка, Харківському художньому музеї, Музеї історії Полтавської битви у Полтаві, Музеї Івана Франка у Вінніпезі. Найбільша колекція його графічних і живописних творів (223 одиниці) належить Бєлгородському державному художньому музею.

Портрет художника у 1947 році написав Євген Левханян.

Література

Добронравов Михайло Миколайович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 141.;
Добронравов Михайло Миколайович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
Добронравов Михайло Миколайович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк ; Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : Поліграфкнига, 1976. — Т. 1 : А—Мол. — 416 с., С. 193—194;
Добронравов, Михаил Николаевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 3. Москва. Искусство. 1976. С. 414 (рос.);
Л. М. Гутник. Добронравов Михайло Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.;
Марина Юр. Добронравов Михайло Миколайович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т. 2: Г—З : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2012. — С. 384.

Біографії Живопис Графіка Освіта Харків Львів

Добронравов Михайло Миколайович

Народження	27 жовтня (9 листопада) 1904 Бєлгород, Курська губернія, Російська імперія
Смерть	25 червня 1979(1979-06-25) (74 роки)
	Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія Українська Держава СРСР
Жанр	портрет, пейзаж, натюрморт і історичний живопис
Навчання	Харківський художній інститут (1929)
Вчитель	Бурачек Микола Григорович, Кокель Олексій Опанасович, Прохоров Семен Маркович і Федоров Митрофан Семенович
Діяльність	художник, педагог
Працівник	Харківський художній інститут і Львівська дитяча художня школа імені Олекси Новаківського
Член	Асоціація революційного мистецтва України (1932) і Національна спілка художників України