U134 «Дніпропетровськ»

Фрегат «Дніпропетровськ» після списання
Історія
→Радянський Союз→Росія
Назва:	«Беззавєтний», (рос. «Беззаветный»)
Власник:	ВМФ СРСР→ВМФ Росії
Будівник:	СБЗ «Залив», Керч,  СРСР
Будівельний номер:	14
Закладений:	28 травня 1976 року
Спуск на воду:	7 березня 1977 року
Прийнятий:	17 лютого 1978 року
Виведений:	1997 рік
Порт припису:	Севастополь
Доля:	Переданий ВМС України 1 серпня 1997 року
Історія
Україна
Назва:	«Дніпропетровськ»
Однойменні:	Дніпропетровськ
Власник:	ВМС України
Отриманий:	1 серпня 1997 року
Виведений:	30 жовтня 2002 року
Порт припису:	Севастополь
Ідентифікатор:	U134
Статус:	Затоплений в чорному морі (12 травня 2005 року)
Основні характеристики
Клас і тип:	проєкт 1135, фрегат
Водотоннажність:	нормальний — 2835 т
Повна водотоннажність:	3190 т
Довжина:	123 м
Ширина:	14,2 м
Осадка:	4,51 м
Двигуни:	ГЕУ Газотурбинна: 2 форсажні газові турбіни ДК59 — 36000 к.с. 2 маршеві крейсерського ходу М-62А — 10000 к.с. та ЕЕУ 5 дизель-генераторів по 500 кВт 2 гвинти фіксованого кроку
Швидкість:	повного ходу — 32 вузлів економічного ходу — 14 вузлів
Дальність плавання:	4995 миль (на 14 вузлах)
Автономність:	30 діб по запасах провізії
Екіпаж:	191 чоловік, в тому числі 22 офіцерів
Озброєння:	Артилерія: 2 х 2 — 76-мм АУ АК-726[en]; Ракетне озброєння: 1 х 4 — ПЧРК «Раструб-Б» КТ-М-1135 (4 ракет 85РУ); Зенітне озброєння: 2 х 2 — ПУ ЗРК «Оса-М» ЗІФ-122 (40 ракет 9M33); Торпедно-мінне озброєння: 2 х 4 — 533-мм ТА ЧТА-53-1135 (торпеди типу СЕТ-65 або 53-65К); 2 х 12 — 213-мм реактивні бомбомети РБУ-6000 «Смерч-2»;

«Дніпропетро́вськ» — фрегат проєкту 1135 (шифр «Буревестник», англ. Krivak-I class за класифікацією НАТО), багатоцільовий корабель Військово-Морських Сил України. Бортовий номер U134. До 01.08.1997 — сторожовий корабель Чорноморського флоту «Беззавєтний» (рос. «Беззаветный»).

Проєкт 1135 був створений на перехресті двох напрямків в еволюції протичовнових кораблів радянського флоту — малих (проєкти 159 і 35) і великих (проєкт 61). У той час Радянський ВМФ виходив у світовий океан, і його головним завданням вважалася боротьба з атомними підводними човнами потенційного противника.

Тактико-технічне завдання на проєкт 1135 було сформоване у 1964 році. Основне призначення сторожового корабля було «тривале патрулювання з метою пошуку і знищення підводних човнів противника і охорона кораблів і суден на переході морем». В результаті був створений вдалий проєкт газотурбінного корабля, здатного діяти в морській зоні. Вперше на вітчизняному кораблі відносно невеликої водотоннажності вдалося розмістити потужне протичовнове озброєння. Спочатку основним озброєнням корабля був ракето-торпедний комплекс «Мєтєль», призначений для знищення підводних човнів. Пізніше, у тому числі на «Беззавєтному» він був замінений на сучасніший УРПК-5 «Раструб» з ракетоторпедою 85РУ, здатною уражати не тільки підводні, а і надводні цілі^[1].

Всього у 1968–1979 роках було побудовано 21 сторожовий корабель проєкту 1135^[2].

Великий протичовновий корабель «Беззавєтний» (заводський № 14)  був зарахований в списки кораблів ВМФ СРСР 4 червня 1973 року. Закладений на Керченському суднобудівному заводі «Залив» 28 травня 1976 року. Спущений на воду 7 травня 1977 року. 28 червня того ж року ВПК «Беззавєтний» перекласифікований в сторожовий корабель (СКР) і 30 грудня включений у бойовий склад ВМФ. 17 лютого 1978 року корабель увійшов у склад 30-ї дивізії протичовнових кораблів Чорноморського флоту^[2].

У 1979 році в період з 10 по 13 серпня здійснив візит в порт Варна (Болгарія), з 26 по 31 березня 1987 року — в Стамбул (Туреччина). На початку 1980-х неодноразово виходив на бойові служби в Середземне море. У січні 1988 року в ході бойової служби в Середземному морі здійснив захід в порт в Тобрук (Лівія). В тому ж році завоював Приз Голонокомандувача ВМФ СРСР з протичовнової підготовки (у складі корабельної протичовнової ударної групи).

Начальник медичної служби з 1984 по 1985 був Олександр Віталійович Фіногеєв, в подальшому член Спілки письменників Росії, автор книг «В те дни в морях дороги наши были», «…и жизнь, и море, и любовь…» (2009), «Віра, Надія, Любов» (сборник, 2012), «По местам стоять!» (2013), «В жизни не поверю» (2014), «Миражи тумана» (2015), «Круги на воде» (2017), «Полоса прибоя» (2018), «Брызги океана» Небесне і земне: сборник Обдаровані мудрістю(2018)

Цей корабель відомий тим, що безпосередньо брав участь у операції по витісненню з радянських територіальних вод в районі Форосу американських військових кораблів: 12 лютого 1988 року крейсер ВМС США «Йорктаун» (CG-48 Yorktown) та есмінець «Керон» (USS Caron (DD-970) під приводом права мирного проходу (ст. 17 Конвенції ООН з морського права 1982 р.) заглибилися в територіальні води СРСР в районі мису Форос. СКР «Беззавєтний» спільно з СКР-6 здійснювали стеження за американськими кораблями, а потім — їх витіснення з радянських територіальних вод. При цьому «Беззавєтний» здійснив навал на крейсер «Йорктаун». Після зіткнення з «Йорктауном» корабель втратив якір, отримав пробоїну в корпусі вище ватерлінії та пробоїну в акустичному бульбі. Після інциденту корабель близько місяця перебував у ремонті, після чого продовжив нести бойову службу.

14 липня 1997 року, згідно з українсько-російською угодою про параметри розподілу Чорноморського флоту розпочався процес передачі корабля ВМС України. В склад Військово-Морських Сил України корабель увійшов 1 серпня 1997 року, де отримав назву «Дніпропетровськ» і бортовий номер U134^[3].

Через відсутність коштів на ремонт і відновлення технічної готовності корабля в ВМС України як бойова одиниця не використовувався. У грудні 2003 року корабель переведений в категорію «технічне майно», в квітні 2004-го командувач ВМС України підписав наказ про демілітаризацію та утилізацію корабля. 12 травня 2005 року затоплений в Чорному морі^[4].

• Апальков Ю. В. Корабли ВМФ СССР. Справочник в 4 томах. — Санкт-Петербург : Галея Принт, 2005. — Т. ІІІ. Противолодочные корабли. Часть I. Большие противолодочные корабли. Сторожевые корабли. — 124 с. — ISBN 5-8172-0094-5.
• Кузык Б. Н., Никольский В. И., Новичков Н. Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3.
• Заблоцкий В. П., Костриченко В. В. Корабли и суда военно-морских сил Украины (краткий справочник). — Донецк : Украинский культурологический центр, 1998. — 40 с. — ISBN 966-95347-2-0.
• Jane's Fighting Ships 2003—2004. — London, United Kingdom : Jane's Information Group, 2003. — ISBN 0-71062-623-1.

• Список кораблів Військово-морських Сил України