| Західна Цінь | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Князівство | |||||||||
| |||||||||
 | |||||||||
| Столиця | Юншішен (385—386) Ваньчуань (386—388, 400, 410—412) Цзіньчен (388—395) Січен (395—400) Дуцзяньшань (409—410) Таньцзяо (412) Фушань (412—429) Дінлян (429—430) Нан'ань (430—431) | ||||||||
| Мови | Монгольська | ||||||||
| Форма правління | Монархія | ||||||||
| Історія | |||||||||
• Заснування | 385 | ||||||||
• Падіння | 431 | ||||||||
| Населення | |||||||||
| |||||||||
 Вікісховище має мультимедійні даніза темою: Династія Західна Цінь | |||||||||
Дина́стія Західна Цінь (спрощ.: 西秦; кит. трад.: 西秦; піньїнь: Xī Qín) — династія, що правила частиною північного Китаю після занепаду династії Рання Цінь. Ця династія керувалася ванами (князями) з роду Ціфу, першим з яких був Ціфу Гожень. У 431 році була підкорена державою Ся.
Історія
Після поразки у 383 році від Східної Цзінь відбулося послаблення держави Рання Цінь. Цим скористався один з вождів сяньбійців (одні з предків монголів) Ціфу Гожень, який у 385 році зміг здобути незалежність та утворити власну державу. Володарі Західної Цінь носили титул вана.
Політична ситуація не відзначалася стабільністю. Доводилося боротися проти тибетців, хунну, а також проти Східної Цзінь й Пізньої Цінь. Остання у 400 році підкорила Західну Цінь, проте ван Ціфу Ганьгуй у 409 році зумів повернути незалежність. У 414 році було підкорено ванство Південна Лян. Водночас Західна Лян стикнулася з жужанями, з яким довелося вести запеклу боротьбу. У 431 році її було підкорено державою Ся.
Джерела
- Li Bo, Zheng Yin, «5000 years of Chinese history», Inner Mongolian People's publishing corp, ISBN 7-204-04420-7, 2001.
