Дикий Олексій Олександрович | |
---|---|
Народився | 5 липня 1974 (50 років) ![]() Краснодар, РРФСР, СРСР[1] ![]() |
Нагороди | |
Олексій Олександрович Дикий (позивний — Дикий ; укр. Дикий Олексій Олександрович ; рід. 5 липня 1974, Макіївка, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — колабораціоніст, генерал-полковник поліції Росії (2023)[2] . Герой Донецької Народної Республіки (2015).
Міністр внутрішніх справ самопроголошеної «Донецької Народної Республіки» (2015—2022). Тимчасово виконуючий обов'язки Міністра внутрішніх справ окупаційного уряду ДНР (з 11 грудня 2022 року).
Через підтримку російсько-української війни — під санкціями 27 країн ЄС, Великобританії, США, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії, України, Нової Зеландії.</img>.
Біографія
Народився 5 липня 1974 року[3] у місті Макіївка Донецької області.
Після закінчення середньої школи проходив службу в органах внутрішніх справ України .
У 2011 році був призначений на посаду начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Донецького міського управління ГУМВСУ в Донецькій області, отримав звання підполковника міліції.
Після початку збройного конфлікту на Донбасі зайняв бік сепаратистів. З квітня 2014 року перебував у будівлі Донецької обласної державної адміністрації, був помічений під час штурму обласної прокуратури. У травні — червні 2014 року брав участь у захопленні адміністративної будівлі УБОЗ .
Далі проходив службу першим заступником міністра внутрішніх справ ДНР, забезпечував порядок на «параді полонених» 24 серпня 2014 року.
Указом Голови ДНР від 8 листопада 2014 року № 7 Дикому було надано звання генерал-майора поліції ДНР.
За участь у боях за Дебальцеве 21 лютого 2015 року отримав звання Героя Донецької Народної Республіки[4].
1 березня 2015 року призначений виконувачем обов'язків, потім з 15 квітня 2015 року[5] міністром внутрішніх справ Донецької Народної Республіки.
У 2017 році створив та очолив Оперативно-бойове тактичне формування (ОБТФ). У 2019 році Денис Пушилін, своїм наказом № 22 від 6 лютого 2019 року, присвоїв цьому підрозділу найменування «Каскад»[6] .
Після початку російського вторгнення в Україну ОБТФ «Каскад», за інформацією Держдепартаменту США, брало активну участь у штурмі «Азовсталі» і в боях за Маріуполь[7] . Також, за їхньою інформацією, Дикий курирує фільтраційні табори, розташовані в Донецькій області України[7][8]. У листопаді 2022 року Дикого було помічено під Павлівкою Донецької області, де він провів нагородження бійців сепаратистських військ[9][10] .
За словами незалежного дослідника Кріса Оуена, який цитує голову правозахисної групи «Русь сидяча» Ольгу Романову, воєнізована група Вагнера, яка і без того була відома своєю жорстокістю, створила «Компанію дикунів», що складається з найжорстокіших завербованих ув'язнених, яка базується в Донецьку і очолюється міністром внутрішніх справ Донецької Народної Республіки Олексієм Диким[11] .
11 грудня 2022 року, наказом Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації № 1490 л/с О. Дикий був призначений тимчасово виконуючим обов'язки Міністра внутрішніх справ з анексованої частини Донецької області вже як «суб'єкта Російської Федерації»[12] . Указом Президента Російської Федерації від 21.02.2023 № 114 йому було надано спеціальне звання генерал-полковник поліції[2].
Примітки
- ↑ https://sanctions.nazk.gov.ua/en/sanction-person/201/
- ↑ а б Указ Президента Российской Федерации от 21.02.2023 № 114 «О присвоении специальных званий высшего начальствующего состава и воинского звания высшего офицера». Архів оригіналу за 22 лютого 2023. Процитовано 22 лютого 2023.
- ↑ СДД поздравляет с Днем Рождения Дикого Алексея Александровича. Архів оригіналу за 9 листопада 2022. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Дикий Алексей Александрович — биография [Архівовано 2023-10-11 у Wayback Machine.] / ppt-online.org
- ↑ Указ Главы ДНР от 15 апреля 2015 года №141 (PDF). Официальный сайт Правительства ДНР. Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2015. Процитовано 9 травня 2015.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|publisher=
- ↑ ОБТФ «Каскад»: «дикий» спецназ ДНР / AmalNews
- ↑ а б Дополнительные усилия Соединенных Штатов по привлечению России к ответственности за ее войну против Украины. state.gov. 15 грудня 2022. Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ Crowley, Michael (15 грудня 2022). The U.S. imposes sanctions on a Russian oligarch and other officials. The New York Times. Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ Resumen de la guerra de Rusia en Ucrania del 10 de noviembre. CNN (ісп.). 10 листопада 2022. Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ Reports of Ukrainian intelligence in Kherson and a Russian flag in Pavlivka. What's happening on the front line?. The Insider (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ Grupul Wagner ar fi creat o „companie sălbatică”, formată din cei mai violenți deținuți recrutați. Timpul.md (молд.). 2 грудня 2022. Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ Приказ Министерства внутренних дел Российской Федерации от 11 декабря 2022 года № 1490 л/с[недоступне посилання] / Министерство внутренних дел по Донецкой Народной Республике
Посилання
- Склад Міністерства внутрішніх справ Донецької Народної Республіки (станом на 2022 рік) / Сайт «МВС Донецької Народної Республіки»
- Народились 5 липня
- Народились 1974
- Уродженці Краснодара
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» III ступеня
- Герої Донецької Народної Республіки
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну
- Проросійські бойовики російсько-української війни (2014-донині)
- Сепаратисти в Україні
- Кавалери ордена Мужності
- Уродженці Макіївки
- Відмічені в українофобії