Дзиндра Степан Васильович
Народження	6 січня 1929(1929-01-06) с. Демня, Миколаївський район, Львівська область, Україна
Смерть	18 листопада 1999(1999-11-18) (70 років)
Навчання	Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва
Діяльність	скульптор
Напрямок	скульптор
Брати, сестри	Дзиндра Євген Васильович і Дзиндра Михайло Васильович
Дзиндра Степан Васильович у Вікісховищі

Степан Васильович Дзиндра (6 січня 1929, Демня (Миколаївський район), Львівська область — 18 листопада 1999) — український скульптор. Брат Євгена і Михайла Дзиндрів.

Після закінчення сільської школи, брат Євген забрав його до Львова і 1949 року допоміг йому вступити у Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. В 1956 році закінчив навчання на факультеті монументальної скульптури у видатного скульптора, професора Івана Севери.

Після закінчення інституту працював на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці.

Помер 18 листопада 1999 року. Похований у селі Рясне-Руське біля Львова.

З 1960 року постійно брав активну участь в обласних та республіканських виставках.

В 1990 році Степан Дзиндра у співавторстві із скульпторами Ярославом Троцьком, Петром Дзиндрою та архітектором Олесем Яремою створює величавий пам'ятник Тарасові Шевченку в камені для свого рідного села Демні.

В цьому ж році Степан Дзиндра гостював у свого брата Михайла Дзиндри в Америці, де виконав ряд робіт модерного спрямування (на превеликий жаль, ці роботи там і залишились).

• Погруддя Юрія Великановича.
• рельєф «Катерина».
• Станкова скульптура «Бандурист» (1963, гіпс, 72×64×41).^[1]
• Пам'ятник на могилі Корнила Устияновича в селі Довге Дрогобицького району (1970, архітектор Андрій Шуляр).^[2]
• Письменник А. Головко (1973, бетон, 76×74).^[3]
• Пам'ятник на місці бою німецьких і радянських військ 1941 року в смт Великий Любінь Львівської області. Споруджений 1973 року, співавтор Євген Дзиндра, архітектор Андрій Шуляр.^[4]
• Максим Горький (1975, бронза, 24×16).^[3]
• Ф. Е. Дзержинський (1976, бетон, 57×78).^[3]
• Барельєф «На варті революції» (1977, бетон, 58×80).^[5]
• Погруддя Леся Мартовича.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (вересень 2013)