Джиммі Роджерс
Джиммі Роджерс, 1991
Основна інформація
Повне ім'я	Джеймс Артур Лейн
Дата народження	3 червня 1924(1924-06-03)
Місце народження	Рулвілл, Санфлауер, Міссісіпі, США[1]
Дата смерті	19 грудня 1997(1997-12-19) (73 роки)
Місце смерті	Чикаго[2]
Причина смерті	колоректальний рак
Роки активності	1950-ті–1970-ті
Громадянство	США
Національність	афроамериканці[1]
Професія	музикант
Інструменти	вокал, гітара, губна гармоніка
Жанр	блюз
Гурти	Jimmy Rogers and His Rocking Four
Співпраця	Мадді Вотерс, Літтл Волтер
Лейбли	Antone's, Black and Blue, Blind Pig, Chess, Shelter
Нагороди	W.C. Handy Blues Awards (1995)
Файли у Вікісховищі

Джи́ммі Ро́джерс (англ. Jimmy Rogers), справжнє ім'я Джеймс А́ртур Лейн (англ. James Arthur Lane; 3 червня 1924, Рулвіль, Міссісіпі — 19 грудня 1997, Чикаго, Іллінойс) — американський блюзовий співак, гітарист і виконавець на губній гармоніці. Працював з Мадді Вотерсом і Літтл Волтером. Автор блюзових стандартів «That's All Right», «Chicago Bound» і «Walking by Myself».

Джеймс Артур Лейн народився 3 червня 1924 року в Рулвілі, Міссісіпі^[3]. Син Роско Лейна і Грозі Джексон. Хлопчика виховувала бабуся після того, як його батько був убитий у бійці на лісопильні. Взяв собі прізвище Роджерс у свого вітчима. У дитинстві часто переїжджав, жив у декількох штатах: Теннессі, Арканзас і Міссісіпі. Його найпершою гітарою була примітивна саморобна діддлі-боу, яка прибивалась цвяхами до краю будинку. Наступним його інструментом стала губна гармоніка. Зустрічався і спостерігав за грою Х'юстона Стекхауса, Томмі Маккленнана, Роберта Петвея, Роберта Локвуда і Джо Віллі Вілкінса, а по радіо слухав передачу «King Biscuit Time».

Родина Роджерса проживала у Чикаго, куди він декілька разів приїздив, але у середині 1940-х оселився там. Він знайшов квартиру в районі Ніер-Вест-сайд, неподалік ринку Максвелл-стріт, де познайомився з працівником заводу, який був кузеном Мадді Вотерса. Близько 1946 року почав грати професійно з Сонні Бой Вільямсоном, Саннілендом Слімом і Біг Біллом Брунзі.

Коли Мадді Вотерс приєднався до нього, Роджерс грав на гармоніці з гітаристом Блу Смітті. Коли Смітті пішов, а на його місце був запрошений Літтл Волтер, тоді Роджерс перейшов на гітару. 1947 року зробив перші записи як соліст на невеликому лейблі Ora-Nelle, потім на Regal і Apollo, однак їхній випуск був скасований.

У 1949 році акомпанував Мадді Вотерсу на Aristocrat (майбутньому Chess) і в 1950 році Літтлу Волтеру на Herald. Власник. 1950 року Роджерс записав дебютний сингл на Chess «That's All Right» (з Волтером і басистом Біг Кроуфордом). За ним вийшли інші записи на Chess: «The World Is in a Tangle», «Money, Marbles and Chalk», «Back Door Friend», «Left Me with a Broken Heart», «Act Like You Love Me», і у 1954 році «Sloppy Drunk» та «Chicago Bound», які стали важливими прикладами чиказького блюзу.

У 1955 році Роджерс залишив Вотерса, аби розпочати сольну кар'єру і записав «You're the One» на Chess. 1957 року вийшла «Walking by Myself» (єдиний сингл Роджерса, що потрапив у чарти) і посіла 14-те місце у чарті R&B Singles журналу «Billboard», на якій зіграв Біг Волтер Гортон на гармоніці. Пісня була адаптацією «Why Not» Ті-Боун Вокера, на якій Роджерс грав на ритм-гітарі у записі на Atlantic у 1955 році. 1957 року акомпанував Санніленду Сліму («It's You Baby»/«Highway 61»), Лі Джексону («Fishin' In My Pond») на Cobra. У 1957–1959 випустив декілька синглів («Rock This House») на Chess, однак лейбл у ці роки став більше орієнтуватися на випуск рок-н-рольної музики Чака Беррі і Бо Діддлі, ніж на блюз.

У 1960-х роках Роджерс практично пішов з музики, володів магазином одягу в районі Вест-сайд, який згорів в період після вбивства Мартіна Лютера Кінга. 1972 року повернувся до студійної роботи на лейбл Shelter Леона Расселла, записавши платівку Gold Tailed Bird (за участю гурту the Aces і Фредді Кінга). 1973 року взяв участь у записі альбому Коко Тейлор Southside Lady у Франції на Black & Blue. Того ж року записав власний альбом на цьому лейблі під назвою That's All Right. Пізніше випустив ще декілька альбомів, зокрема The Dirty Dozens (1985), записаний спільно з Лефт-Хенд Френком і Ludella (1990), який був удостоєний Annual Blues Awards. 1994 року виступив альбоми Feelin' Good (Blind Pig) і Blue Bird (APO), за який здобув нагороду W.C. Handy Blues Awards в категорії «Найкращий альбом традиційного блюзу».

Помер 19 грудня 1997 року у віці 73 років від колоректального раку у лікарні Святого Хреста в Чикаго^[3][4].

1995 року імʼя музиканта занесено до Зали слави блюзу. 1999 року посмертно вийшов альбом Blues, Blues, Blues, для якого Роджерс записувався з такими музикантами як Ерік Клептон, Тадж Махал, Роберт Плант, Джиммі Пейдж, Мік Джаггер, Кіт Річардс та ін.

У Рулвіллі, в рідному місті Роджерса, був відкритий знак «Міссісіпської стежки блюзу», присвячений музиканту^[5].

Батьки — Роско Лейн, мати — Грозі Джексон. У нього було чотири сестри: Августа Браун, Елізабет Браун, Мері Шепп і Гертруда Тейлор^[3]. Дружина музиканта — Дороті Лейн^[3]. Мав трьох синів: Джиммі-молодший, Джеймс та Віллі і п'ять доньок — Анджела, Жаклін, Мерелін, Дебора і Віра (усі — в Чикаго)^[3]. На момент смерті у музиканта було 17 онуків^[3]. Його син Джиммі Д. Лейн також став музикантом.

• Chicago Bound (Chess, 1970)
• Gold Tailed Bird (Shelter, 1973)
• That's All Right (Black and Blue, 1973)
• Chicago Blues (JSP, 1979) з Лефт-Хенд Френком
• I'm Gonna Live In Chicago (Chess Teldec, 1982)
• Stickshift (Teardrop, 1982); з Хіпом Лінкчейном
• Feelin' Good (Murray Brothers, 1983)
• The Dirty Dozens (JSP, 1985); з Лефт-Хенд Френком
• Ludella (Antone's, 1990)
• Walking by Myself (Roots, 1990)
• Feelin' Good (Blind Pig, 1994)
• Blue Bird (APO, 1994)
• Blues, Blues, Blues (Atlantic, 1999)

• «That's All Right»/«Ludella» (Chess, 1950)
• «Going Away Baby»/«Today, Today, Blues» (Chess, 1950)
• «The World Is In a Tangle»/«She Loves Another Man» (Chess, 1951)
• «Money, Marbles and Chalk»/«Chance to Love» (Chess, 1951)
• «I Used to Have a Woman»/«Back Door Friend» (Chess, 1952)
• «The Last Time»/«Out On the Road» (Chess, 1952)
• «Left Me With a Broken Heart»/«Act Like You Love Me» (Chess, 1953)
• «Chicago Bound»/«Sloppy Drunk» (Chess, 1954)
• «Blues All Day Long (Blues Leave Me Alone)»/«You're the One» (Chess, 1955)
• «Walking by Myself»/«If It Ain't Me (Who You Thinking of)» (Chess, 1956)
• «I Can't Believe»/«One Kiss» (Chess, 1956)
• «What Have I Done»/«Trace Of You» (Chess, 1957)
• «Rock This House»/«My Last Meal» (Chess, 1959)
• «Blues Falling»/«Broken Hearted» (C.J., 1972)

• Edward Komara. Encyclopedia of the Blues, 2 Volume Set. — Routledge, 28 жовтня 2005. — Т. 2. — P. 843-845. — ISBN 0415926998.
• Eric S. LeBlanc and Bob Eagle. Blues: A Regional Experience. — Santa Barbara : Praeger, 2013. — P. 196. — ISBN 978-0-313-34423-7.

• Біографія [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.] на Allmusic (англ.)
• Біографія [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] на «Міссісіпській стежці блюзу» (англ.)
• Ілюстрована дискографія Джиммі Роджерса [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• Дискографія [Архівовано 15 грудня 2015 у Wayback Machine.] на Discogs (англ.)