Деінтерлейсинг — процес створення одного кадру з двох полів черезрядкового формату для подальшого виводу на екран з прогресивною розгорткою. Застосовується в комп'ютерних системах обробки відео, плоскопанельних телевізорах і т. д.
У побуті з деінтерлейсингом доводиться стикатися власникам відеокамер і ТБ-тюнерів, а також у процесі конвертації файлів відео.
Європейська мовна спілка, щоб виключити деінтерлейсинг, рекомендує готувати фільми в роздільності 1080 рядків, 50 кадрів в секунду (прогресивна). При конвертації такого відео на будь-який наявний формат телемовлення або відеозапису не буде потрібно ні збільшення, ні деінтерлейсингу.
Загальні відомості
Відео і кіно плівка досить швидко захоплюють послідовності кадрів (нерухомих зображень); однак, телевізійні системи зчитують це записане зображення послідовно за допомогою сенсору зображення по одній лінії (рядками). В аналоговому телебаченні, кожен кадр розбивається на два послідовних поля, одне з яких містить всі парні рядки, друге непарні. Поля відтворюються послідовно на швидкості вдвічі більшій ніж номінальна частота кадрів. Наприклад, системи відео PAL і SECAM мають частоту в 25 кадрів/с або 50 полів/с, а система NTSC передає 29.97 кадрів/с або 59.94 полів/с. Такий процес розділення кадрів на поля з поділеною навпіл роздільною здатністю при подвійній частоті кадрів відомий як черезрядкова розгортка.
Оскільки черезрядковий сигнал відео має два поля відео кадру відзняті в різний час, він покращує сприйняття руху глядачем і зменшує мерехтіння завдяки ефекту інерції зору. Це дає ефективне подвоєння часової роздільної здатності в порівнянні з не черезрядковими кадрами (для частоти кадрів, що дорівнює частоті полів). Однак, черезрядковий сигнал потребує, щоб дисплей був здатен відрбразити окремі поля послідовним способом, а це можуть робити лише традиційні CRT телевізори, в зв'язку з електронним скануванням і відсутністю явної фіксованої роздільності.
Більшість сучасних дисплеїв, наприклад LCD, DLP і плазмові панелі, не можуть працювати в черезрядковому режимі, тому що мають фіксовану роздільну здатність і підтримують лише прогресивну розгортку. Для того, щоб відобразити черезрядковий сигнал на таких дисплеях, два черезрядкові поля повинні перетворюватись в один прогресивний кадр, за допомогою деінтерлейсингу. Однак, коли два поля відзняті в різні моменти часу поєднуються в один кадр і відображаються в один момент, при зображенні рухомих об'єктів виникає візуальний дефект, який називають артефакти інтерлейсінгу або розчісування.
Див. також
Це незавершена стаття про інформаційні технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |