Троїцький Дерманський жіночий монастир УПЦ МП
Троїцька церква та дзвіниця
50°22′01″ пн. ш. 26°14′11″ сх. д. / 50.36694° пн. ш. 26.23639° сх. д. / 50.36694; 26.23639
Тип	монастир
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна
Розташування	вул. Феодорова, 2, Дермань Друга
Засновник	Острозький Василь Федорович
Засновано	1428
Троїцький Дерманський жіночий монастир УПЦ МП (Рівненська область)
Троїцький Дерманський жіночий монастир УПЦ МП у Вікісховищі

Троїцький Дерманський жіночий монастир УПЦ МП — як православний монастир заснований наприкінці XV ст. українським магнатом князем Острозьким в с. Дермані Другій на Волині. Утримувався коштом князів Острозьких. Один з осередків антиунійної боротьби в Україні наприкінці XVI — 1-й половини XVII століть, пізніше — монастир Руської унійної церкви. Контролюється УПЦ МП.

Комплексу монастиря-фортеці св. Трійці надано статус пам′ятки архітектури національного значення постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. Об′єкт включає:

• Надбрамну башту-дзвіницю
• Церкву св. Трійці
• Корпус келій
• Флігель з теплою церквою
• Криниця
• Фрагменти оборонного муру

Однією з найвизначніших пам'яток Дерманського монастиря вважається надбрамна дзвіниця з п'ятьма ярусами та фрагменти бійниць знайдених під час досліджень монастиря. Власне, самі будівлі є свідченням того, що в своєму первісному вигляді монастир містив елементи готичного архітектурного стилю, який був дуже поширений в ту епоху на Волині. Функцію дзвіниці башта отримала у І пол. XIX ст. після надбудови п′ятого поверху з високими стрільчастими вікнами по три з головного і протилежного фасадів і по два — з бокових. По закінченню надбудови башта у найвищій своїй точці досягала тридцяти метрів, тому і видно її було за багато кілометрів.

В 1602 році в самому центрі, вздовж оборонного периметра на місці колишньої дерев'яної монастирської території закладається доволі невелика тричастинна однокупольна кам'яна Троїцька церква, прямокутна в плані (25 м х 17м) з притвором, яку ми можемо бачити і донині. Це рідкісний, якщо не єдиний за типологічними ознаками кам′яний храм. До цих ознак відносилися: високий восьмигранний барабан купола зі світловими вікнами, пілястри (спарені на північно-східному і південно-західному фасадах) тосканського ордера, напівкругле вікно, високі віконні арки, широкий фриз між профільованих карнизів та трикутні фронтони двосхилого даху. Храм Святої Трійці збудований в стилі східного бароко та Федорівський храм на другому поверсі приміщення де знаходиться трапезна, були центром монастирського життя.

Флігель з теплою церквою Дерманського Троїцького монастиря побудовано в південній частині комплексу біля оборонної стіни з використанням елементів більш ранньої конструкції. Його відмінною рисою є т-образний периметр, центральна частина якого увінчана ламаною лінією декоративного фронтону, слуховим напівкруглим вікном, віконними бровками другого ярусу та пілястрами тосканського ордеру.

Щодо великої криниці, яка й донині збереглася на території жіночого монастиря, то про неї існує досить містична легенда. У ній було зроблено підземний хід, який виводить на південно-східну сторону гори. Цей підземний хід і є тією загадковою таємницею замку… Вхід до колодязя на разі замурований. Але на початку 60-х ХХ ст. сюди можна було вільно потрапити.

У 1574—1575 рр. управителем монастиря був першодрукар Іван Федоров. У 1602 р. князь Василь-Костянтин Острозький подарував монастиреві друкарню, внаслідок чого Д. М. на деякий час став осередком книжкової справи. Першим ігуменом Д. М. був Ісакій Борискович. Ченці вчили грецької, латинської і слов'янської мов, робили переклади.

Антоній Грекович у 1598 році висвячений на архидиякона Дерманського монастиря.^[1]

Архімандритом Дерманського М. був (1625—1633 рр.) полоцький архієпископ Мелетій Смотрицький — до і після переходу на унію. Тоді знаходився на території володінь брацлавського воєводи князя Олександра Заславського, який коротко перед 1627 роком став католиком. Князь О. Заславський разом з митрополитом Йосифом Велямином Рутським^[2] сприяли переходу М. Смотрицького на унію. Папа Урбан VIII 5 червня 1631 року надав М. Смотрицькому посаду (титул) ієраполітаньського архиєпископа, який є під юрисдикцією Антіохійського Патріарха.^[3]

Пізніші архимандрити:

• XVII сторіччя Іван Дубович, Антін Терлецький, Кипріян Жоховський
• XVIII століття — Януарій Огурцевич, Вінницький, Пилип (Володкович), Максиміліян Рилло, Теодосій Ростоцький, Теодосій Ґойжевський.

1821 р. російський окупаційний уряд відібрав Д. М. у василіян і передав православним ченцям РПЦ з Острога. До 1920 р. в Дермані існувала церковно-учительська школа. Згодом була відкрита єпархіальна дівоча школа, згодом перетворена на українську приватну гімназію (до початку 30-х рр.).

Після відновлення української державності, з 24 грудня 1991 відновлено і діяльність монастиря, який почав діяти як жіночий.^[4]

Настоятелькою монастиря є ігуменія Вероніка Зощук (народилася 2 січня 1958).

• Ясіновський А. Ю. Дерманський Свято-Троїцький монастир // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
• Рад. енциклопедія історії України. — К., 1969. — Т. 1.
• 3. Г. Бухало. Дерманський Святотроїцький Монастир. Р.,Зміна. № 68,69.
• 4. О. Годованюк. З досліджень Дерманського архітектурного комплексу. — Українське мистецтвознавство, 1974 р., т. 6, с. 14.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дерманський монастир

1. Горін Сергій. ДЕРМАНСЬКИЙ МОНАСТИР СВ. ТРІЙЦІ (ДО СЕРЕДИНИ XVII СТ.)
2. Головата Наталя. ДЕРМАНСЬКИЙ МОНАСТИР: СТОРІНКИ ІСТОРІЇ
3. Дерманський монастир-фортеця