Держа́вна систе́ма промисло́вих при́ладів і за́собів автоматиза́ції (ДСП) в СРСР— це сукупність уніфікованих та нормалізованих рядів блоків, приладів і засобів для одержання, опрацювання та використання інформації, які відповідають єдиним технічним і метрологічним вимогам і мають уніфіковані параметри вхідних і вихідних сигналів, нормалізовані габарити, приєднувальні розміри, а також економічно обґрунтовану точність, надійність, довговічність та естетичність^[1]. Система ДСП існувала в СРСР.

ДСП побудована на системотехнічних принципах створення універсальних технічних засобів промислової автоматики. Ці принципи передбачають:

1. Поділ приладів і засобів автоматизації за функціональними ознаками на основні типи.

2. Мінімізацію номенклатури на основі створення параметричних рядів, уніфікованих систем і агрегатованих комплексів приладів та засобів автоматизації.

3. Блоково-модульну побудову складних пристроїв на базі типових уніфікованих елементів: блоків і модулів.

4. Сумісність приладів і засобів автоматизації ДСП у роботі автоматичних систем контролю та управління на основі:

• уніфікації сигналів зв'язку між електричними, пневматичними і гідравлічними приладами;
• уніфікації конструктивів і приєднувальних розмірів;
• уніфікації технічних та експлуатаційних вимог.

За функціональною ознакою вироби ДСП поділяються на наступні групи:

1. Пристрої отримання інформації про стан процесу — давачі (первинні вимірювальні перетворювачі).

2. Пристрої приймання, перетворення і передавання інформації каналами зв'язку — комутатори вимірювальних ланцюгів, перетворювачі сигналів і кодів, телемеханічні пристрої вимірювання, сигналізації та керування.

3. Засоби обробки, зберігання та подачі інформації та пристрої формування команд керування — аналізатори сигналів, функційні і операційні перетворювачі, логічні пристрої, регулятори, задавачі, керуючі обчислювальні пристрої і комплекси.

4. Пристрої реалізації командної інформації на об'єкті керування — виконавчі механізми, підсилювачі потужності.

За видом енергії носія сигналів у каналі зв'язку вироби ДСП поділяють на:

• електричні — це прилади і засоби автоматизації, у яких для живлення використовується зовнішня електрична енергія, а енергетичним носієм інформації є електричний сигнал. Електрична гілка розділяється на аналогову та дискретну гілки ДСП з відповідними стандартними уніфікованими сигналами. Найширшого використання набули електричні засоби зі струмовими сигналами 0...5 мА та 4...20 мА, а за напругою 0...10 В;
• пневматичні — це прилади і засоби автоматизації, в яких для живлення використовується стиснуте повітря під тиском 140 кПа, а енергетичним носієм інформації є стандартний пневматичний сигнал 20...100 кПа. Засоби пневмоавтоматики і вторинні прилади широко використовуються у хімічній, нафтопереробній, газовій, харчовій та інших галузях промисловості;
• гідравлічні — це прилади і засоби автоматизації, у яких джерелом зовнішньої енергії є стиснута рідина, а носієм інформації — гідравлічні сигнали. Робоча рідина (індустріальні, турбінні та трансформаторні оливи та вода), що є енергоносієм, перебуває під тиском від 0,16 до 6,4 МПа. Засоби гідравлічної гілки ДСП забезпечують точні переміщення виконавчих механізмів при великих зусиллях;
• ті, що використовують інші види енергії;
• комбіновані — низка приладів і засобів автоматизації різних гілок ДСП, об'єднаних за допомогою перетворювачів, на базі яких розроблені системи автоматизації з урахуванням конкретних умов роботи та виробництва: висока вологість, вибухонебезпечність, пожежонебезпечність, інерційність та ін. Найчастіше використовуються пневматичні датчики з електричними приладами та ЕОМ за допомогою пневмоелектричних та електропневматичних перетворювачів;
• ті, що працюють без використання допоміжної енергії, а за рахунок енергії середовища, параметри якого вимірюються та регулюються. Наприклад, регулювання рівнями температури, тиску та ін.

• Цюцюра С. В. Метрологія, основи вимірювань, стандартизація та сертифікація: Навч. посібник для вузів / С. В. Цюцюра, В. Д. Цюцюра. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2005. — 242 с. — (Вища освіта XXI століття). — ISBN 966-8148-67-3

• Промислова автоматика