Історія державної безпеки України
УНР
Відділ контррозвідки штабу ДА УНР політичний департамент МВС УНР
Українська Держава
Державна варта
Українська РСР
ВУНК (1918—1922) ОДПУ УСРР (1924—1934) НКВС УРСР — НКДБ УРСР (1934—1946) МДБ УРСР (1943—1953) КДБ УРСР (1954—1991)
Україна
СНБУ (1991—1992) СБУ (1992–по т.ч.)
п о р

Державна безпека — стан захищеності суспільства, людей, інститутів державної влади, суверенітету, територіальної цілісності, обороноздатності та громадського порядку. Державна безпека — є складовою національної безпеки.

Стаття 17 Конституції України визначає, що «захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.»

Закон «Про національну безпеку України» надає наступне визначення терміну: «державна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру». Майже ідентичне визначення дається терміну «національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз»^[1].

Державна безпека - це безпека: державно-політичного, конституційно легітимізованого політичного ладу держави від змін його неконституційним шляхом; державотворення і конструктивної політики задля стабільності суспільства; політичного суверенітету; територіальної цілісності України і недоторканності її кордонів; інститутів державної влади; національно-державних інтересів у сфері економіки задля ефективної реалізації соціального призначення держави – забезпечення подальшого розвитку особи, суспільства та держави^[2].

Забезпечення державної безпеки, як призначення, законодавчо визначено для Служби безпеки України. Водночас безпеку держави забезпечують також інші державні органи. Основним негативним фактором впливу для належної організації діяльності у цій сфері є незакінчена адміністративна реформа, що має на меті уніфікацію системи центральних органів виконавчої влади. Також необхідним є належне визначення правового статусу так званих “допоміжних” органів при Президентові України та виокремлення відповідного обсягу їх повноважень, що безпосередньо пов’язані із гарантуванням державного суверенітету і територіальної цілісності держави^[2].

Державна безпека є:

• внутрішня — передбачає систему законів, спрямованих на охорону державних інтересів у гуманітарній, політичній та економічній сферах та проведення ефективної внутрішньої політики держави, яка забезпечує цю систему заходів;
• зовнішня — діяльність державних органів щодо забезпечення суверенітету, територіальної недоторканності та обороноздатності держави, забезпечує мирне життя, вирішення проблем у гуманітарній, політичній та економічній сферах.

В значній мірі завдання забезпечення державної безпеки покладається  на Службу безпеки України  та Національну гвардію України.  

Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. ( Ст. 1,2 Закону України «Про Службу безпеки України»)^[3].

На Національну гвардію України, зокрема згідно закону покладено  виконання завдань із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. До основних функцій Національної гвардії України закон відносить: захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом, забезпечення охорони органів державної влади, охорона ядерних установок та об’єктів критичної інфраструктури, участь у спеціальних операціях щодо протидії диверсійній та терористичній діяльності, участь у припиненні масових заворушень, оборона важливих державних об’єктів. ( ст. 1, 2 Закону України «Про Національну гвардію України)^[4].

• Воєнна безпека держави
• Економічна безпека
• Інформаційна безпека
• Національна безпека
• Національна безпека України

Конституція України: чинне законодавство станом на 01 січня 2020  р. Київ: Норма права, 2020.  100 с.

Закон України «Про національну безпеку України». Відомості Верховної Ради України. 2018. № 31. Ст.241. Із змінами, внесеними згідно із законами України № 522-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020. № 34. Ст.241 - № 1702-IX від 16.07.2021 ( вводиться в дію з 01.01.2022). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n355

Закон України «Про службу безпеки України». Відомості Верховної Ради України. 1992. № 27. Ст. 382; 2000. Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законами України URL: http:///www.zakon.rada.gov.ua

Закон України «Про Національну гвардію України». Відомості Верховної Ради. 2014. № 17. ст. 594. Із змінами, внесеними згідно із Законами. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/876-18#Text

Закон України  «Про оборону України». Відомості Верховної Ради України. 1992. № 9. Ст.106. Із змінами, внесеними згідно із законами України. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text

Міжнародна конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму. Прийнята 13 квітня 2005 року Резолюцією 59/290 Генеральної Асамблеї ООН. Конвенцію ратифіковано Законом України № 3533-IV ( 3533-15 ) від 15.03.2006. Відомості Верховної Ради України. 2006.  № 33. С. 1227. Ст. 286.

Стратегія кібербезпеки України. Затверджена Указом Президента України від 26 серпня 2021 року № 447/2021. Офіційний вісник України від 10.09.2021. 2021. № 70. стор. 42, стаття 4417, код акта 106911/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/447/2021#n12

Стратегія інформаційної безпеки. Затверджено Указом Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/2021. Урядовий кур'єр. 2021. № 251. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685/2021#Text.

• Романюк А. Державна безпека // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. ISBN 978-966-611-818-2
• Гай-Нижник П. П. Росія проти України (1990–2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення. [Архівовано 5 лютого 2019 у Wayback Machine.] – К.: «МП Леся», 2017. – 332 с. ISBN 978-617-7530-02-1
• Тертишник В. Конституція України. Науково-практичний коментар. Вид. 2-ге, доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2023. 464 с. ISBN 978-617-566-780-4
• Гордієнко С. Г. Трансформація поняття «державна безпека» / «Юридична Україна», щомісячний науковий журнал, 2020, № 8. С. 12 - 23.
• Гордієнко С. Г. Складові безпеки української державності за сферами її буття / «Юридична Україна», щомісячний науковий журнал, 2020, № 9. С. 6 – 17.
• Гордієнко С. Г. Повноваження державних органів у забезпеченні безпеки держави та напрями їх удосконалення / «Юридична Україна», щомісячний науковий журнал, 2020, № 10. С. 6 - 17.
• Гордієнко С. Г., Доронін І. М. Державна безпека України в сучасних умовах: проблеми компетенції державних органів / Інформація і право. № 2(37)/2021. С. 81 – 93.
• Шемшученко Ю. С.  Безпека національна. Юридична енциклопедія: у 6 т. / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 1: А - Г. 672 с.
• Стратегія воєнної безпеки України. Правове регулювання, системний аналіз, базове законодавство / С.В. Пєтков, Д.В. Журавльов, О.Ю. Дрозд, В.Г. Дрозд. Київ: ЦУЛ, 2021. 272 с.; Військове право: підручник / за ред. І.М. Коропатніка, І.М. Шопіної. Київ: Алерта, 2019. 648 с.
• Лісовський П.М., Лісовська Ю.П. Оборона України: стратегія і тактика: навч. посіб. Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 176 с.

• Державна безпека: методологічні підходи до системи складових поняття КОРЖ І. Ф.., головний консультант секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
• Поняття державної безпеки: наукові погляди. [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про безпеку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про урядування. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.