Володимир Миколайович Державин
Володимир Державин, 1950-ті.
Народився	30 січня (11 лютого) 1899 або 1899[1] Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	7 березня 1964(1964-03-07) або 1964[1] Аугсбург, Баварія, ФРН
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	письменник, літературознавець, критик, історик, поет, викладач університету, літературний критик, перекладач, літературознавець
Alma mater	Харківський університет
Галузь	мовознавство, історія української літератури
Заклад	Харківський університет Український вільний університет
Відомі учні	Емма Андієвська
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах

Володимир Миколайович Державин (30 січня 1899, Санкт-Петербург^[2][3] — 7 березня 1964, Аугсбург, Німеччина^[2][3])  — український літературознавець та критик, один з активних діячів Мистецького українського руху. Поет, перекладач. Член НТШ та Української Вільної Академії Наук.

Державин закінчив історико-філологічний відділ Харківського університету. Тема його дипломної роботи була Стиль і композиція шостої рапсодії «Одисеї».

У 1922 р. став аспірантом при кафедрі європейської культури Харківського інституту народної освіти. Завдяки науковій праці «Панщина в римському колонаті» став науковим співробітником інституту в 1925 р. Державин був автором передмов до публікацій неокласиків Миколи Зерова та Павла Филиповича.

В березні 1938 р. став доцентом з латини і від 1940 р. — з історії давнього Сходу.

У 1941 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Атенська політія Ксенофонта» і одержав професорську позицію з давньої історії, яку обіймав до 1943 р.

Після Другої світової війни Державин опинився в Німеччині і став одним з активних діячів Мистецького українського руху. В анкетах про свою національність Державин вказував «українець з переконання».

Державин був професором в Українському вільному університеті в Мюнхені, де викладав загальне мовознавство в 1947—1951 рр. Дипломну роботу в Державина захищала відома поетеса Емма Андієвська. Державин згодом написав схвальну статтю про її першу збірку поезій.

Державин був паралізований від 1960 р. і помер в 1964 р. Його поховано в м. Аугсбург.

Завдяки своїй широкій ерудиції Державин працював у декількох гуманітарних науках. До його наукових інтересів відносилися історія давнього Сходу, українське літературознавство, мовознавство.

Друкувався у журналах «Культура і побут», «Життя і революція», «ВАПЛІТЕ», «Червоний шлях» та ін.

• Державин В. Афоризми. — Мюнхен, 1966. — 70 с.
• Державин В. Курс загального мовознавства. — Авгсбурґ, 1947. — 93 с.
• Державин В. Література і літературознавство. Вибрані теоретичні та літературно-критичні праці /Упоряд. та авт. передм. С. І. Хороб. — Івано-Франківськ: Плай, 2005. — 492 с.

• Державин В. Нові течії в американській філософії, 1927.
• Державин В. Драматична тетралогія Миколи Куліша / В. Державин // Червоний шлях. — 1928. — № 1. — С. 75-92.
• Державин В. Еміль Золя і натуралістичний роман // Золя Е. Твори Т. 1. Щастя Ругонів [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]. — ДВУ, 1929. — С. XIII — XLVI.
• Державин В. Сучасна українська історична белетристика // Критика. — 1929. — 12. — С. 31-51.
• Державин В. Історична белетристика Б. Лепкого // Критика. — 1930. — Кн. 5. — С. 27-48.
• Державин В. Національна література як мистецтво // Укр. слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX століття. — К.: Аконіт, 2001. — Кн. 3. — С. 600—620.
• Державин В. Поезія Емми Андієвської // Кур'єр Кривбасу. — 2004. — № 170. — С. 96-107.
• Державин В. Поезія Михайла Ореста і неокласицизм // Там само. — С. 621—627.
• Державин В. Три роки літературного життя в еміграції. 1945—1947 (Про творчість Л. Лимана). — Мюнхен: Академія, 1948. — 29 с.
• Derzhavyn V. Gelb und Blau: Moderne ukrainische Dichtung in Auswahl. — Augsburg, 1948. — 46 p.
• Державин В. Українська поезія і її національна чинність // Антологія української поезії. — Лондон: СУМ, 1957. — С. 15-24.
• Державин В. Фантастика у «Страшній помсті» Гоголя // Сорочинський ярмарок на Невському проспекті: Українська рецепція Гоголя / Упоряд. В. Агеєва. — К.: Факт, 2003. — С. 252—265.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Державин Володимир Миколайович

• Василенко В. Апологія знання: марксизм, формалізм і неокласицизм. З інтелектуальної біографії Володимира Державина // Критика, №5–6, 2022 (c. 14–25).
• Качуровський І. В. Променисті сильвети. Мюнхен: 2002. С. 228—237. ISBN 3-928687-46-8.
• Derzhavyn, Volodymyr [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.]encyclopediaofukraine.com(англ.)
• Доценко Р. І., Лисенко І. М. Державин Володимир Миколайович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2. — С. 34-35.
• Качуровський І. Володимир Державин — теоретик неоклясицизму // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 228—236.
• Кошелівець І. Подвійний портрет з постскриптумом (Михайло Орест і Володимир Державин) //Березіль. — 1993. — № 3-4. — С. 20-27.
• Салига Т. Повернення Володимира Державина // Літературна Україна. — 2007. — 25 січня. — С. 1, 6.
• Славутич Яр. Спроба зразкової антології (В. Державин) // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 224—227.
• Шевельов Ю. МУР і я в МУРі (Сторінки зі спогадів. Матеріяли до історії української еміграційної літератури) // Шевельов Ю. Вибрані праці: У 2 кн. — Кн. ІІ. Літературознавство / Упоряд. І. Дзюба. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 559—592.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.