Деметріус Ендред  | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Громадянство |  США |
| Народження | 26 лютого 1988 (36 років) Провіденс, Род-Айленд, США |
| Вагова категорія | напівсередня середня друга середня |
| Зріст | 183 |
| Розмах рук | 187 |
| Професіональна кар'єра | |
| Перший бій | 23 жовтня 2008 |
| Останній бій | 25 листопада 2023 |
| Пояс | WBA (2017) WBO (2013—2015, 2018—2022) |
| Боїв | 33 |
| Перемог | 32 |
| Перемог нокаутом | 19 |
| Поразок | 1 |
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
| Представник США
| |||
| Бокс | |||
| Чемпіонат світу | |||
| Золото | Чикаго 2007 | до 69 кг | |
| Панамериканські ігри | |||
| Срібло | Ріо-де-Жанейро 2007 | до 69 кг | |
Деметріус Ендред (англ. Demetrius Andrade, нар. 26 лютого 1988, Провіденс, Род-Айленд, США) — американський професійний боксер, чемпіон світу за версіями WBO (2013—2015) та WBA (2017) в першій середній вазі, чемпіон світу за версією WBO (2018—2022) у середній вазі, чемпіон світу серед аматорів.
Аматорська кар'єра
Ендред двічі (2005,2006) виграв чемпіонат США серед аматорів у напівсередній вазі і двчі був чемпіоном молодіжного турніру Золоті рукавички.
2005 року входив до складу збірної США на командному Кубку світу в категорії до 69 кг і програв обидва поєдинки Віталію Грушаку, який виступав за збірну Білорусі, — 18-27 та Андрію Баланову (Росія) — 17-35.
2006 року знову входив до складу збірної США на командному Кубку світу в категорії до 75 кг: переміг Рахіба Бейларова (Азербайджан) — 22-10 та Руслана Сафіулліна (Казахстан) — 17-7 і програв Еміліо Корреа (Куба) — 12-29.
На Панамериканських іграх 2007 в категорії до 69 кг Ендред здобув три перемоги, а у фіналі в рівному поєдинку поступився Педро Ліма (Бразилія).
На чемпіонаті світу 2007 Деметріус Ендред здобув шість перемог, у тому числі
- У чвертьфіналі переміг Джека Кулкая (Німеччина) — 30-9
- У півфіналі переміг Адема Кіліччі (Туреччина) — 22-6
- У фіналі переміг Нон Бунжумнонг (Таїланд) — RSCI 2
На Олімпійських іграх 2008 Деметріус Ендред вважався фаворитом, але після двох перемог над сильними суперниками Кахабером Жванія (Грузія) — 11-9 та Андрієм Балановим (Росія) — 14-3 у чвертьфіналі поступився бронзовому призеру Олімпіади 2004 Кім Чон Джу (Південна Корея) — 9-11.
Професіональна кар'єра
Після Олімпіади Деметріус Ендред дебютував на професійному рингу.
Не маючи поразок, 9 листопада 2013 року він вийшов на бій за вакантний титул чемпіона світу за версією WBO у першій середній вазі проти американця вірменського походження Ванеса Мартиросяна. Ендред переважав суперника більшу частину бою і здобув титул чемпіона світу розділеним рішенням, хоч і побував у нокдауні в першому раунді.
Ендред провів один успішний захист титула, а у серпні 2015 року був позбавлений звання чемпіона через тривалу паузу без боїв.[1]
11 березня 2017 року в бою проти Джека Кулкая (Німеччина) Ендред розділеним рішенням завоював титул чемпіона світу за версією WBA у першій середній вазі.
В наступному бою Ендред дебютував у середній вазі, а 20 жовтня 2018 року в бою проти намібійця Волтера Каутондоква завоював одностайним рішенням суддів вакантний титул чемпіона світу за версією WBO у середній вазі. Під час бою Каутондоква чотири рази побував у нокдаунах.[2]
Впродовж 2019—2021 років Ендред провів п'ять захистів звання чемпіона, але незважаючи на бездоганний рекорд через маловидовищний стиль бою Деметріуса з ним відмовляються битися зірки середньої ваги — Геннадій Головкін та Сауль Альварес.[3]
Після перемоги Ендреда 19 листопада 2021 року над Джейсоном Квіглі (Ірландія) Світова боксерська організація зобов'язала його провести обов'язковий захист титулу проти Жанібека Алімханули (Казахстан), але потім дозволила провести бій з Заком Паркером (Велика Британія) у другій середній вазі із збереженням звання чемпіона в середній. Бій з Паркером не відбувся через травму Ендреда, і WBO знов зобов'язала Ендреда провести захист проти Жанібека Алімханули, але у серпні 2022 року він відмовився від титулу чемпіона у зв'язку з переходом до другої середньої ваги. 7 січня 2023 року з перемоги над Демондом Ніколсоном (США) дебютував у другій середній вазі.
25 листопада 2023 року зустрівся в бою з «тимчасовим» чемпіоном WBC у другій середній вазі Девідом Бенавідесом і зазнав першої в кар'єрі поразки, відмовившись від продовження бою після шостого раунду.[4]
Примітки
- ↑ Деметриус Андраде лишен титула чемпиона WBO. sport-express.ru (рос.). 1 серпня 2015. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
- ↑ Андраде победил Каутондокву и стал новым чемпионом мира в среднем весе. www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
- ↑ iSport.ua (9 травня 2021). Канело выгнал Андраде со своей пресс-конференции. iSport.ua (рос.). Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
- ↑ Бенавідес зберіг пояс тимчасового чемпіона WBC у вазі Канело, достроково перемігши Ендреда. Спорт 24 (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
Посилання
- Результати змагань на amateur-boxing.strefa [Архівовано 10 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Деметріус Ендред(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec
- Народились 26 лютого
- Народились 1988
- Афроамериканські боксери
- Боксери на літніх Олімпійських іграх 2008
- Чемпіони світу з боксу серед любителів
- Боксери напівсередньої ваги
- Боксери першої середньої ваги
- Боксери середньої ваги
- Боксери другої середньої ваги
- Уродженці Провіденса
- Чемпіони WBA
- Чемпіони WBO
- Чемпіони світу з боксу в першій середній вазі
- Чемпіони світу з боксу в середній вазі
- Чемпіони світу США
- Призери Панамериканських ігор 2007 року
- Срібні призери Панамериканських ігор
- Спортсмени Провіденса
- Американські срібні призери Панамериканських ігор