Девід Фінчер
David Fincher
Ім'я при народженні	Девід Ендрю Лео Фінчер
Дата народження	28 серпня 1962(1962-08-28) (62 роки)
Місце народження	Денвер, Колорадо
Громадянство	США
Alma mater	Ashland High Schoold
Професія	кінорежисер
Кар'єра	1984 — зараз
Напрям	трилер, драма
Magnum opus	Соціальна мережа, Картковий будинок і Загадкова історія Бенджаміна Баттона
Нагороди	National Board of Review Award for Best Filmd Dallas-Fort Worth Film Critics Association Award for Best Directord (2010) премія БАФТА за найкращу режисерську роботу (2011) Primetime Emmy Award for Outstanding Directing for a Drama Seriesd (2013) Премія «Сезар» за видатні заслуги у кінематографі (2023)
IMDb	ID 0000399
Девід Фінчер у Вікісховищі

Девід Ендрю Лео Фінчер (англ. David Andrew Leo Fincher, народ. 28 серпня 1962) — американський кінорежисер і кліпмейкер, один з найяскравіших «новобранців» Голлівуду 1990-х,^[1] творець культового фільму «Бійцівський клуб» (1999).

Девід Фінчер народився 28 серпня 1962 року у місті Денвер, штат Колорадо, але виріс у Каліфорнії. Після перегляду вестерну «Буч Кессіді і Санденс Кід» (Butch Cassidy and the Sundance Kid, 1969) Фінчер вирішив пов'язати свою долю з кінематографом. У вісім років він вперше взяв до рук камеру і почав знімати власні фільми.^[1]

У 18 років, щоб набути досвіду участі у професійних кінозйомках, Фінчер працевлаштовується на студію Korty Films простим робітником (у його обов'язки входить перенесення та встановлення камер). Другий фільм епопеї Джорджа Лукаса «Зоряні війни» «Імперія завдає удару у відповідь» (The Empire Strikes Back ), що вийшов на екрани в 1980 році, справляє сильне враження на Фінчера.^[1]

У 20 років «вундеркінд»^[1] Фінчер влаштовується до компанії з виробництва спецефектів ILM, що належить Лукасу, де бере участь в роботі над картинами «Повернення джедая» (1983), «Індіана Джонс і Храм Долі» (1984) і «Нескінченна історія» (1984).

У 1984 році Фінчер отримує вигідну пропозицію зайнятися виробництвом реклами на телебаченні і покидає ILM. На новому терені його чекає успіх. Перший рекламний ролик Фінчера, замовлений Американським онкологічним товариством, привертає увагу до режисера. У цьому похмурому відео він показує немовля, що палить в утробі матері. Нові пропозиції не змушують на себе чекати: Фінчер знімає рекламу для таких відомих компаній як Revlon, Nike, Pepsi, Coca-Cola і Levi's.

У 1986 році Фінчер переходить на роботу в студію Propaganda Films, де починає знімати високобюджетні музичні кліпи. Серед робіт режисера — відео «Janie's Got A Gun» Aerosmith, «Love Is Strong» The Rolling Stones, «Freedom» Джорджа Майкла. Але найбільшу популярність отримує співпраця Фінчера з Мадонною, для якої він створює стильне відео на хіти «Bad Girl» і «Vogue».

У 1990 році Фінчер зняв свій перший повнометражний фільм, «Чужий 3», який став об'єктом численних глузувань.^[1] Згодом йому вдалося реабілітуватися і стати одним із найбільш затребуваних режисерів молодого покоління. Казкова притча «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» (2008) удостоїлася 13 номінацій на «Оскар» (у тому числі за найкращу режисерську роботу). Байопік «Соціальна мережа» (2010) примітний тим, що не отримав в американській пресі жодної негативної рецензії.^[2]

Час від часу Фінчер повертається до своїх витоків — коротких рекламних і музичних роликів. Так, вже в 2000-і роки він зняв кліп на композицію «Only» групи Nine Inch Nails, а також комерційні ролики для Hewlett-Packard і Heineken.

Для фільмів Фінчера, особливо ранніх, характерно вельми динамічне оповідання з безліччю потаємних ходів, різноманітні візуальні «примочки» і похмура кінематографія у стилістиці нео-нуару.^[1] Проблематика його картин часто виводить на питання про крихкість сімейних відносин і фатальне самовдоволення споживацького суспільства.^[3] У центрі багатьох його фільмів — неординарні персоналії, витіснені на узбіччя соціуму і які намагаються утвердитися в житті обхідними шляхами. Це майже завжди чоловіки, які відчувають потребу виплутатися з безликого, рутинного, механізованого існування в сучасному світі і вибирають для задоволення цієї потреби ненормальні, навіть збочені форми.^[3] На глибинному рівні режисер співчуває цій потребі, тому критиками часто ставиться питання про те, якою мірою Фінчер критикує описувані явища, а в якій — захоплюється ними.^[3] Його фільми розкривають тенденцію сучасників до самоізоляції від навколишнього світу, який абсолютно байдужий до людини і загрожує розчинити її в собі. Слідом за Кубриком режисер малює самотність людини в тому світі, яку вона створила для себе.^[3] У традиції нуару основне місце дії майже всіх його фільмів про розгублених, дезорієнтованих сучасників є американське місто і його основний осередок — великий будинок, що нагадує лабіринт.^[3] Подібно Кубрику, Фінчер ретельно розробляє свої кінопроєкти — в середньому на підготовку кожного йде три роки. Він охоче експериментує із зображенням і використовує новаторські технології: наприклад, «Зодіак» знятий цифровою камерою Thomson Viper, яка записує відео одним потоком без стиснення.

Режисер

Виконавчий продюсер

• 2001 — Прокат / The Hire
• 2005 — Королі Догтауна / Lords of Dogtown
• 2006 — Кохання та інші катастрофи / Love and Other Disasters

У 2003 році Фінчер займав 39 місце серед 40 найкращих режисерів The Guardian. У 2012 році The Guardian знову включив його до рейтингу 23 найкращих кінорежисерів світу, аплодуючи «його здатності підтримувати тонус і напругу». У 2016 році «Зодіак» та «Соціальна мережа» з'явилися у списку BBC «100 Найкращих фільмів 21 століття».

• Девід Фінчер на сайті IMDb (англ.)