Про однойменний грузинський радянський фільм див. Два життя (фільм, 1966)

Два життя
рос. Две жизни
Жанр	драма
Режисер	Леонід Луков
Сценарист	Олексій Каплер
У головних ролях	Микола Рибников В'ячеслав Тихонов Олена Гоголєва Елла Нечаєва Маргарита Володіна
Оператор	Михайло Кириллов
Композитор	Джон Тер-Татевосян
Художник	Петро Пашкевич
Кінокомпанія	Кіностудія ім. М. Горького
Тривалість	196 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1961
IMDb	ID 0054833

«Два життя» (рос. Две жизни) — радянський фільм-драма 1961 року, знятий на Кіностудії ім. М. Горького.

Початок 1960-х років. До французького порту заходить радянський круїзний лайнер. Троє чоловіків сходять на берег і заходять у невеликий ресторанчик. Один із них, Семен Востриков, уже літній чоловік, розповідає своїм молодим супутникам історію його участі в революційних подіях 1917 року.

На самому початку кінострічки Семен Востриков бере участь у подіях Лютневої революції 1917 року в Петрограді. Він, відмінний стрілець, убиває полковника, командира частини, в якій він служить, коли той віддає наказ відкрити вогонь по повстанцям. В ході тих же подій капітан Нащокін відчуває всю глибину краху Російської Імперії, якій він служив, і всього свого життя.

Період між двома революціями для Вострикова невідривно пов'язаний із його взаємовідносинами із сім'єю князів Нащокіних, в чиє коло він, молодий тоді без роду без племені солдат, потрапив волею випадку. Необачно закохавшись у вродливу, але безсердечно-холодну Ірину Нащокіну, він опиняється в центрі невеликої змови, організованої братом Ірини, зарозумілим офіцером Сергієм, з метою посміятися зі «санкюлотів», що увірували на хвилі змін в країні в рівність.

Породжений злим розіграшем і насмішкою конфлікт посилився тим, що Нащокін і Востриков опинилися по різні боки барикад і в політичному протиборстві прихильників буржуазії, до яких приєднався Нащокін, і борців за справу робітників і селян, більшовиків, чиї ідеали розділяє Востриков.

Безліч фатальних випадків, великих і дрібних подій приведуть до розв'язки внутрішнього протистояння Вострикова і Нащокіна, що збіглося з днем ​​штурму Зимового палацу в жовтні 1917 року.

У фільмі присутні і другорядні персонажі зі своїми сюжетними лініями. Розповідаючи свою історію, постарілий Семен занадто занурений у спогади, щоби зрозуміти, що літній офіціант, який обслуговує його столик — все той же Сергій Нащокін. Колись зарозумілий і багатий, опинившись в еміграції, Нащокін змушений тепер прислуговувати людині, яку колись принизив, згораючи від страху, що той може його впізнати, як колись він «прислужував» йому в насмішку в 1917 році. Коли Семен і його супутники пішли, Сергій побачив на їхньому столику «забутий» Семеном срібний портсигар, яким колись запустив в обличчя «хама», який посмів колись полюбити його сестру і зізнатися їй у цьому відкрито. У фіналі фільму Семен Востріков одягнений в галіфе з червоними генеральськими лампасами (точно такими ж, як у царській армії), він — генерал-лейтенант Радянської армії.

• Автор сценарію: Олексій Каплер
• Режисер: Леонід Луков
• Оператор: Михайло Кириллов
• Художник: Петро Пашкевич
• Композитор: Джон Тер-Татевосян

• Два життя на сайті IMDb (англ.)