Донорно-акцепторний механізм, також координаційний механізм — механізм утворення ковалентного хімічного зв'язку за допомогою неподіленої електронної пари, яку надає один або група атомів (донор), і вільної орбіталі іншого атома чи групи атомів (акцептора). Утворені за таким механізмом зв'язки називають донорно-акцепторними, дативними або координаційними, хоча такі терміни не цілком коректні, оскільки йдеться не про окремий тип хімічного зв'язку, але лише про теоретичну модель, що описує його утворення. За властивостями зв'язки утворені за донорно-акцепторним механізмом нічим не відрізняються від утворених за обмінним механізмом.

Донорно-акцепторний механізм розглядається тільки у випадку опису ковалентного зв'язку за допомогою методу валентних зв'язків, він не має місця у методі молекулярних орбіталей.

Прикладом утворення ковалентного зв'язку за донорно-акцепторним механізмом може бути приєднання протону H⁺ до молекули аміаку. При цьому атом Нітрогену є донором електронної пари, а Гідроген — акцептором. Утворений зв'язок нічим не відрізняється від інших N—H зв'язків у молекулі, а позитивний заряд належить не якомусь конкретному атому, а молекулі в цілому.

Іншим прикладом є утворення сполуки NH₃•BF₃ з аміаку та фториду бору. Атом Бору в молекулі BF₃ має одну вільну 2p-орбіталь, атом Нітрогену — неподілену електронну пару, яка займає цю орбіталь під час утворення ковалентного зв'язку.

Також донорно-акцепторний механізм утворення зв'язку характерний для комплексних (координаційних) сполук, при цьому атом-комплексоутворювач (центральний атом) має вільні орбіталі, а донорні атоми лігандів  — неподілені електронні пари. В такому випадку донорно-акцепторний зв'язок часто називають координаційним.

Прикладом може бути утворення гідроксиду тетрамінцинку [Zn(NH₃)₄](OH)₂. Йон Zn²⁺ має електронну формулу 1s²2s²2p⁶3s²3p⁶3d¹⁰4s⁰4p⁰, тобто в нього є чотири вакантні орбіталі (одна s і три p), які можуть зайняти вільні електронні пари атому Нітрогену.

Координаційний зв'язок, що утворюється при взаємодії між молекулярними частинками, одна з яких служить донором, а інша — акцептором електронної пари, напр., зв'язок N→B у комплексі H₃N→BH₃. Такий зв'язок відрізняється від звичайного ковалентного більшою полярністю, більшою довжиною та є слабкішим. Сполуки з таким зв'язком розпадаються в газовій фазі гетеролітично.

Термін диполярний зв'язок використовують в органічній хімії для таких сполук як аміноксиди, для яких основний амін віддає два електрони атому Оксигену.

R₃N → O

Координаційний зв'язок між двома атомами утворюється за рахунок пари електронів, яка майже повністю зміщена до атома, що відзначається більшою електронегативністю, наприклад, у сполуках типу R₃N⁺–O^– . Такий зв'язок має електричний диполь, звідки й походить інша назва — диполярний зв'язок.

• Електронна теорія хімічного зв'язку

• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк:"Вебер", 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0

• Тамм М. Е., Третьяков Ю. Д. Неорганическая химия. — Москва : ИЦ «Академия», 2004. — Т. 1. — 240 с. — ISBN 5-7695-1446-1.
• Романова Н. В. (1998). Загальна та неорганічна хімія. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун». с. 480. ISBN 966-569-106-6. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |переклад= (довідка)