| Давул | |
 | |
| Країна походження |
 Туреччина  |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля — Закса |
211.212.12[1] |
 Давул у Вікісховищі | |
Давул — старовинний кримськотатарський ударний музичний інструмент. Залежно від будови пристрою та стилю гри може мати глибокий низький або тонкий високий звук[2].
Для гучності звуку користуються двома сторонами барабана або/та паличками (колотушками).
Вигляд інструменту
Різновиди музичного знаряддя: чубукли давул і зіллі давул. За історичними джерелами, з'явилися у Криму в різні часи. Найдавніший — чубукли давул.
Давул — великий двосторонній барабан, який має корпус, дві мембрани (товста й тонка), допоміжні предмети, що слугують для з'єднання конструкції (шнур, шкіряні ремені та металеві кільця).
Процес виготовлення виробу
- Матеріал для корпусу: деревина твердих порід (горіх, дуб, ясен, каштан). Деревинний матеріал тримають у киплячій воді, щоб зробити його більш гнучким. Потім згинають усередині до утворення циліндричної форми й закріплюють.
- Сировина для мембран: козина, овеча, теляча, осляча, іноді вовча або собача шкіри. За допомогою дерев'яних рамок плівці надається форма кола. При цьому, для надання звуку вищого тону, мембрана з одного боку може бути зроблена з козлячої шкіри, з іншого боку — з овечої, телячої або ослячої.
- Шнур, протягнутий крізь корпус барабана зиґзаґом від однієї мембрани до іншої, утримує їх на певній відстані та забезпечує поверхневий натяг.
- Під час налаштування виробу сусідні ділянки шнуру об'єднують за допомогою металевих кілець або шкіряних ремінів. Для утримання всієї конструкції на корпусі в тих місцях, де шнур проходить поза барабаном, прикріплюють ще два кільця.
Виконання музики
Виконавець бив по товстій мембрані важким чокмарем(колотушкою), а по тонкій — легким чубуком[3] (тонка паличка). Колотушкою відбивалися сильні чи відносно сильні долі або синкоповані ритми. Чубуком гравець на слабких долях виконував ритмічні фігурації. Музиканта, який грав на давулі, називали давулджи.
Цікаві факти
Під різноманітними модифікаціями та назвами цей інструмент набув значного поширення у музиці народів, що проживають на території Середньої Азії, Кавказу, Близького Сходу, Туреччини, Балканських країн (доол, барабан). В українській музичній культурі існують споріднені з давулом інструменти під назвами «тарабан» і «турецький барабан».
У країнах світу давул при використанні мав різне призначення[4]:
- під час танців на релігійних церемоніях (корінні американці);
- для міжплемінного спілкування в зашифрованому темпі (африканські корінні мешканці);
- для збору солдатів, розкиданих під час війни;
- для визначення місцезнаходження ворогів при оточенні замку;
- як сигнал про завоювання чи передачі новин про пожежу.
Із середини XX століття традиції виконання на давулі продовжили музиканти Расім Мустафаєв, Ділявер Халілов, Репан Аблялімов, Енвер Сеїтумеров[5].
