Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2025) На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.

Давиденко Елла Володимирівна (нар. 20 листопада, 1941, м. Армавір, РСФРР — 2020) — українська журналістка російського походження. Заслужена журналістка України.

Елла Володимирівна Давиденко народилась 20 листопада 1941 року в місті Армавір.

У 1966 закінчила факультет журналістики в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка.

Працювала в українських газетах та журналах в Києві.

Дружина українського журналіста, фотохудожника Давиденка Володимира Прокоповича (1940—2013).

У 1995 удостоєна почесного звання «Заслужена журналістка України».

Померла 2020 року і похована в Києві.

Авторка багатьох актуальних високопрофесійних публікацій.

У квітні 1994 була учасницею 1-го міжнародного фестивалю-марафону «Будьмо, люди!».

Була членкинею Національної спілки журналістів України.

• 1984 — Сонячна ніч;
• 1990 — Погода на планеті.

• 1993 — володарка премії «Золоте перо» від Національної спілки журналістів України;
• 1995 — володарка почесного звання «Заслужена журналістка України».

• Слово — Душа наша (укр.). Київ: Преса України. 1999. с. 306.
• Уроки журналістики і життя (укр.). Київ: Київська правда. 2002.
• Довідник Київської спілки журналістів (укр.). Київ. 2007. с. 35.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.