Михайло Олегович Д'яков
Майор
Загальна інформація
Народження	17 червня 1968(1968-06-17) Плеханово, Липецька область, РРФСР
Смерть	14 червня 2014(2014-06-14) (45 років) Луганськ (аеропорт), Україна (загинув у збитому терористами літаку)
Громадянство	Україна
Національність	росіянин
Alma Mater	Качинське ВВАУЛ
Військова служба
Роки служби	1990—2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили
Рід військ	Військово-транспортна авіація
Формування	25 БрТрА
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Збиття Іл-76 у Луганську
Нагороди та відзнаки

Зовнішні відеофайли
	Д/ф "49" на YouTube // UA:Перший, 17 травня 2017

Миха́йло Оле́гович Д'я́ков (рос. Дьяков Михаил Олегович, нар. 17 червня 1968(19680617), с. Плеханово, Грязінський район, Липецька область, РРФСР — 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовий льотчик, пілот 2-го класу, гвардії майор Повітряних Сил Збройних Сил України.

Михайло Д'яков народився 17 червня 1968 року в російському селі Плеханові Грязінського району Липецької області. Батько — льотчик, мати — викладач музики. 1985 року закінчив середню школу № 23 міста Мелітополь Запорізької області. Під час шкільного навчання ставав переможцем олімпіад з математики, брав участь у міських змаганнях з легкої атлетики, футболу.

1990 року закінчив Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків у м. Волгоград.

12.1990—02.1993 — льотчик-інструктор учбового авіаційного полку.
02.1993—09.2003 — помічник командира корабля військово-транспортного авіаційного полку, м. Мелітополь.
09.2003—10.2004 — командир корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації, м. Мелітополь.
10.2004—10.2005 — командир авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.
10.2005—02.2008 — начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.

З лютого 2008 — начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Пілот 2-го класу.

З початком російської збройної агресії проти України з березня 2014 року літав у Луганський та Донецький аеропорти, помічник командира екіпажу літака Іл-76МД.

14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули^[1][2].

У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло 42 доби, перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста^[4].

Залишились батько та брат.

• Орден Богдана Хмельницького III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу^[5].
• Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
• Відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України — медалі «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» I ст.^[6]
• Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «За досягнення у військовій службі» II ст.

6 травня 2015 року в місті Мелітополь на фасаді будівлі спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 23 (вулиця Гетьмана Сагайдачного, 262) встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи Михайла Д'якова^[7].

12 червня 2015 року в місті Мелітополь на території військової частини А3840 було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ^[8][9].

Збиття Іл-76 у Луганську.

• Біографічні дані М. О. Д'якова на сайті «Книга пам'яті» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.].
• Біографія М. О. Д'якова на сайті «Український меморіал» [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
• Вічна пам'ять Героям! [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Мелітопольської міської ради.
• Льотчики збитого Іл-76 вірили, що три сімки в бортовому номері — на щастя [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «Факти», 20 червня 2014.
• Життя за Україну: нехай гинуть наші вороги!Архів з оригіналу[Архівовано 9 вересня 2014 у Archive.is] // «Запорізька правда», 4 вересня 2014.
• Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно» [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.], 14 червня 2017.