Нівхська мова (заст. гіляцька мова) — мова нівхів. Традиційно нівхську мову відносять до палеоазійських мов. Говорить нею 198 осіб (2010, перепис).

Зв'язки її з іншими мовами остаточно не встановлено. Ряд дослідників припускає, що типологічно й матеріально мова близька до алтайських мов⁣, але єдиної думки щодо цього поки що немає. Нівхська є мовою аглютинативно-синтетичного типу. Іменник має категорії відмінка, числа й присвійності. Прикметника як окремої частини мови немає.

За минуле століття число нівхів було досить стабільним — в 1897 році їх було 4,5 тис. осіб, а в 2002 році  — 5,2 тис. осіб. Попри це, відсоток носіїв мови, внаслідок русифікації, серед них впав зі 100 % до 23,3 % за той же період. Великий вплив на мовну ситуацію зробило насильницьке переселення нівхів з маленьких прибережних сіл в більші багатонаціональні поселення на початку 1950-х років. За даними перепису 2002 року, володіння нівхского мовою відзначили 688 осіб, але ці дані відображають лише символічні аспекти функціонування мови (наприклад, «впізнавання» найбільш частотних слів і виразів або наявність в домашній бібліотеці книг нівхською мовою). Нині кількість носіїв мови, що зберегли навички усного та писемного мовлення, — менше сотні осіб на Нижньому Амурі та Сахаліні. Всі носії нівхської мови — білінгви, бо вони вільно володіють і російською мовою. Переважна більшість носіїв  — люди 1920-1940-х рр. народження.

Нівхська мова викладається до 3-го класу в кількох школах Сахалінської області і Хабаровського краю. Видаються букварі, підручники та художні твори.

На Сахаліні виходить щомісячна газета «Нивхи диф».

У нівхській мові розрізняють три основні діалекти:

• східносахалінський,
• північносахалінський
• амурський.

Писемність створена в 1931 році на основі латинської графіки, а в 1953 році переведена на кирилицю.^[2]

В усній народній поетичній творчості нівхів відбито їхні найдавніші уявлення про будову Всесвіту, про природу, відображено життя народу. Писемна література зародилася за часів СРСР. Написано п'єси, публіцистичні твори (збірки «Тайга й тундра», 1928—1933; «Про наше життя», 1929). Найвизначніший представник нівхської літератури — В. М. Сангі. У своїх творах він зображує історичне минуле нівхів, їхній побут, становлення їх як народності. Опублікував «Нівхські легенди» (1961), «Легенди Ихміфа» (1967) тощо.

• Нівхська мова
• Вимираючі мови світу [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Азію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.