Гідроген триоксид або дигідроген триоксид (триоксидан) — це нестійка молекула з формулою H₂О₃ або НОООН. Це один з групи гідроген поліоксидів. У водному розчині розкладається на воду і синглетний кисень.

Зворотна реакція, приєднання синглетного кисню до води, зазвичай не відбувається частково через те, що синглетний кисень рідко зустрічається в природі. Однак, вважається, що в біологічних системах озон утворюється з синглетного кисню, а гаданий механізм утворення гідрогену триоксиду з синглетного кисню відбувається через каталізацію антитілами.

Гідроген триоксид можна отримати у малій кількості в реакції озону і гідрогену пероксиду або через електричну дисоціацію води. Більшу кількість сполуки було отримано через реакцію озону і органічних відновників при низькій температурі в різних органічних розчинах, а також при розкладі органічних гідротриоксидів (ROOOH).

Реакцію озону з гідроген пероксидом називають пероксон-процесом. Ця суміш використовувалась певний час для очищення підземних вод, забруднених органічними сполуками. Реакція утворює Н₂О₅

Спектроскопічний аналіз показав, що молекула гідрогену триоксиду має асиметричну лінійну структуру Н-О-О-О-Н, а О-О зв'язок коротший, ніж гідрогену пероксиду. Очевидно існують також диметричні і триметричні форми молекули. Молекула має дещо більше кислотних властивостей, ніж гідроген пероксид, тому що дисоціює на Н⁺ і ОООН^-.

Гідроген триоксид легко розкладається на воду і синглетний кисень з періодом напіврозпаду в 16 хвилин в органічних розчинах при кімнатній температурі, але лише за мілісекунди молекула розкладається у воді. Вона реагує з органічними сульфідами і утворює сульфоксиди, але мало що відомо про її реактивність. Нещодавні дослідження виявили, що триоксидан є активним компонентом, відповідальним за антимікробні властивості відомої суміші озону і гідрогену пероксиду. Через те, що ці сполуки існують в біологічних системах, науковці стверджують, що антитіла в людському тілі можуть генерувати триоксидан як потужний оксидант в боротьбі проти хвороботворних бактерій. Джерелом сполуки в біологічних системах є реакція між синглетним киснем і водою (що відбувається в будь-якому напрямі, звичайно, відповідно до концентрації), при чому синглетний кисень виробляється імунними клітинами.

У 2005 році триоксидан був зафіксований експериментально з допомогою короткохвильової спектроскопії в надзвуковому реактивному літаку. Молекула існує в транс-конформації з О-О зв'язком довжиною 142.8 пікометра порівняно з О-О зв'язком пероксиду водню довжиною 146.4 пікометра. Обчислювальна хімія передбачає, що існує більше молекул з кисневими ланцюгами або гідроген поліоксидів або навіть може існувати нескінченний кисневий ланцюг в низькотемпературному газовому стані. Взявши до уваги спектроскопічні докази існування триоксидану, можна почати пошук цих типів молекул в міжзірковому просторі. Запропоновані в 2022 році розрахунки припускають можливість присутності вимірюваних концентрацій поліоксидів в атмосфері ^[1].

Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (березень 2013)

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2019)

1. ↑ Berndt, Torsten; Chen, Jing; Kjærgaard, Eva R.; Møller, Kristian H.; Tilgner, Andreas; Hoffmann, Erik H.; Herrmann, Hartmut; Crounse, John D.; Wennberg, Paul O. (27 травня 2022). Hydrotrioxide (ROOOH) formation in the atmosphere. Science (англ.). Т. 376, № 6596. с. 979—982. doi:10.1126/science.abn6012. ISSN 0036-8075. Архів оригіналу за 27 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.