| Гурі | |
|---|---|
 | |
| 7°46′10″ пн. ш. 62°59′19″ зх. д. / 7.7694444444444° пн. ш. 62.988611111111° зх. д. | |
| Країна | Венесуела |
| Адмінодиниця | Болівар |
| Стан | діюча |
| Річка | Кароні |
| Початок будівництва | 1963 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1978-1986 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 10 235 МВт |
| Середнє річне виробництво | 46 000 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | греблева |
| Розрахований напір | ??? м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | радіально-осьові |
| Кількість та марка турбін | ??? |
| Витрата через турбіни | 27000 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | ??? |
| Потужність гідроагрегатів | 10 × 730 МВт 4 × 180 МВт 3 × 400 МВт 3 × 225 МВт 1 × 340 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна гравітаційна водоскидна |
| Висота греблі | 162 м |
| Довжина греблі | 1 300 м |
| Шлюз | нема |
| ЛЕП | ??? |
| Власник | CVG Electrificación del Caroní, C.A. |
.jpg)  Гурі | |
| Мапа | |
 | |
 Гурі у Вікісховищі | |
Гу́рі (ісп. Central Hidroeléctrica Simón Bolívar або Represa de Guri) — велика ГЕС в Венесуелі в департаменті Болівар на річці Кароні за 100 км до впадіння в Оріноко, побудований з 1963 по 1969[1].
Офіційна назва — гідроелектростанція імені Симона Болівара (у 1978—2000 роках — імені Рауля Леоні (Central Hidroeléctrica Raúl Leoni[2])).
Гідроелектростанція колись була найбільшою у світі за встановленою потужністю, замінивши ГЕС Гранд-Кулі, але її перевершили бразильська та парагвайська Ітайпу[3].
Історія та дизайн
У 1961 було розпочато техніко-економічне обґрунтування, проведене Harza Engineering Company[en][4]. Контракт на будівництво заводу отримав міжнародний консорціум із шести фірм, у тому числі чотирьох американських компаній, які беруть участь у Альянсі заради прогресу[en][4][5]. У 1963 почалося будівництво гідроелектростанції Гурі в каньйоні Некуіма[es], приблизно за 100 кілометрів вище за течією від гирла річки Кароні в Оріноко[6]. До 1969 була побудована дамба висотою 106 м і довжиною 690 м з офіційною назвою Central Hidroeléctrica Simón Bolívar (попередня назва Central Hidroeléctrica Raúl Leoni[2] з 1978 по 2000)[7]. Це створило водосховище, яке є найбільшим прісноводним об’єктом у Венесуелі та одним із найбільших рукотворних чорноводних озер, які коли-небудь створювали[8], з рівнем води 215 метрів над рівнем моря[9]. Електростанція мала сукупну встановлену потужність 1750 мегават (МВт)[1]. До 1978 потужність була підвищена до 2065 МВт, що виробляється десятьма турбінами[10].
Оскільки попит на електроенергію зростав дуже швидко, у 1976 розпочався другий етап будівництва: була побудована гравітаційна дамба довжиною 1300 м, ще один водозливний канал і друга електростанція з 10 турбінами по 725 МВт кожна[11]. Це збільшило розміри дамби до 162 м у висоту[12] і до 7426 м (за іншими даними 11409 м)[1] в довжину гребеня. Рівень води піднявся до 272 м[13] а резервуар зріс у розмірі та об’ємі до 138 мільярдів кубічних метрів для зберігання та евакуації паводкової води[1]. Будівля була урочисто відкрита 8 листопада 1986[14].
Загальні відомості
Споруда ГЕС почалося в 1963 року, перша черга завершена в 1978, друга в 1986.
Склад споруд ГЕС:
- гребля загальною довжиною 1300 м і 162 м заввишки;
- два машинні зали з 10 гідроагрегатами в кожному;
- бетонний водоскид максимальною пропускною здатністю 25 500 м/с.
Потужність станції — 10 300 МВт.
У першому машинному залі встановлено 10 агрегатів потужністю по 400 МВт, у другому — 10 агрегатів потужністю по 630 МВт. Максимальна річний виробіток — 46 млрд кВт·год. Напірні споруди ГЕС (повна довжина досягає 7 000 м) утворюють велике водосховище Гурі (Embalse de Guri)[15] протяжністю 175 км, шириною 48 км, площею до 4 250 км² і повним об'ємом 138 км³. Уріз вод водосховища знаходиться на висоті 272 м над рівнем моря.
З 2000 року ведеться реконструкція: до 2007 року замінено 5 турбін і основні компоненты другого машинного залу, з 2007 року ведеться заміна чотирьох агрегатів в першому залі. Стіни другого машинного залу прикрасив венесуельський художник Карлос Круз-Дієз.
Економічне значення
Гурі покриває на 65 % потреби Венесуели в електроенергії. Разом з іншими крупними гідроелектростанціями (Каруачи і Макагуа) дозволяє країні виробляти до 82 % електроенергії і половини всієї споживаної енергії в поновлюваному вигляді (при відносно низької енергозабезпеченості господарства країни). Частина електроенергії експортується до сусідньої Колумбії і Бразилії.
Генерація збоїв і відключень
2010
Завдяки урядовій політиці, яка діяла з 1960-х щодо мінімізації виробництва електроенергії з викопного палива, щоб експортувати якомога більше нафти, 74% електроенергії Венесуели виробляється з відновлюваних джерел енергії, наприклад гідроелектроенергії[13]. Станом на 2006 одна гребля Гурі постачала більше третини електроенергії Венесуели[13] Частина електроенергії, виробленої в Гурі, експортується до Колумбії та Бразилії[13]. Ризики цієї стратегії стали очевидними в 2010, коли через тривалу посуху рівень води був занадто низьким, щоб виробляти достатньо електроенергії для задоволення попиту[16][17]. У січні 2010 року уряд Венесуели запровадив віялові відключення електроенергії для боротьби з низьким рівнем води за греблею через посуху[16].
2016
У квітні 2016 рівень води знову знизився, і уряд оголосив про відключення електроенергії на 4 години на день протягом 40 днів або до стабілізації рівня води[18]. Державним службовцям наказали не приходити на роботу по п'ятницях, президент Мадуро закликав жінок не користуватися фенами, а електроенергія, що постачалася в п'ятнадцять торгових центрів, була нормована[19][20][21]. У 2016 до Великодня було додано три дні, що дозволило на один тиждень припинити роботу державних служб і приватних підприємств[21].
2019
7 березня 2019, незадовго до 17:00 за місцевим часом, гідроелектростанція імені Симона Болівара вийшла з ладу[en], залишивши більшість із 32 мільйонів жителів Венесуели в темряві[22]. Протягом кількох днів після початку відключення було зроблено щонайменше чотири спроби перезапустити ключову підстанцію San Gerónimo B, яка розподіляє 80% електроенергії в країні, але всі не вдалися, і дата відновлення роботи станції не була призначена[23]. Урядові чиновники стверджують, що відключення електроенергії було «актом саботажу», тоді як експерти пояснюють несправність застарілою інфраструктурою та недостатнім обслуговуванням[24].
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г Guri Dam. Encyclopædia Britannica Online. Encyclopædia Britannica, Inc. 2011. Архів оригіналу за 28 August 2011. Процитовано 29 серпня 2011.
- ↑ а б Patricia Corrigan; Geoffrey H. Nash (2007). Waterfalls. Infobase Publishing. с. 4–. ISBN 978-1-4381-0671-7.
- ↑ NATIONAL GEOGRAPHIC. 1992.
- ↑ а б The Guri Hydroelectric Power Plant Project, Venezuela. Power Technology. Процитовано 22 May 2020.
- ↑ International Commerce, Volume 70. United States Bureau of International Commerce. 17 February 1964. с. 15.
- ↑ Mitteilungen aus dem Geologisch-Paläontologischen Institut der Universität Hamburg. Geol.-Paläont. Inst, Univ. Hamburg. 1992.
- ↑ Encyclopaedia Britannica, inc (1993). The New Encyclopædia Britannica: Micropædia. Encyclopædia Britannica. ISBN 978-0-85229-571-7.
- ↑ Archiv Für Hydrobiologie. E. Schweizerbart'sche Verlagsbuchhandlung (Nägele u. Obermiller). 1994.
- ↑ Latin America Report. [Executive Office of the President], Federal Broadcast Information Service, Joint Publications Research Service. 1981.
- ↑ Carib-Latin Energy Consultant. Carib-Latin Energy Consultants Limited. 1986.
- ↑ Farhad Yazdandoost; Jalal Attari (15 April 2004). Hydraulics of Dams and River Structures: Proceedings of the International Conference, Tehran, Iran, 26-28 April 2004. CRC Press. с. 53–. ISBN 978-1-4822-9832-1.
- ↑ International Journal on Hydropower & Dams. Aqua-Media International. 2003.
- ↑ а б в г CVG Electrificación Del Caroní, C.A.: Cifras 2006, ISSN 1315-2386. Caracas, Agosto 2007
- ↑ Keesing's Record of World Events. Longman. 1988.
- ↑ Farrell, John (23 лютого 1969). A Dam And Falls in Venezuela Jungle. The Blade. Toledo, Ohio. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 2 квітня 2015.
- ↑ а б Javier Corrales; Michael Penfold (1 February 2011). Dragon in the Tropics: Hugo Chavez and the Political Economy of Revolution in Venezuela. Brookings Institution Press. с. 68–. ISBN 978-0-8157-0502-4.
- ↑ Elizabeth Gackstetter Nichols; Kimberly J. Morse (2010). Venezuela. ABC-CLIO. с. 26–. ISBN 978-1-59884-569-3.
- ↑ Venezuela Announces Daily 4-Hour Power Cuts Amid Drought. National Public Radio. 22 April 2016. Архів оригіналу за 28 July 2018. Процитовано 5 May 2016.
- ↑ Venezuela to ration malls, change clocks, to save power. Reuters. 15 April 2016. Архів оригіналу за 21 March 2019. Процитовано 21 March 2019 — через www.reuters.com.
- ↑ Millward, David (10 April 2016). Venezuelan women urged to stop using hairdryers. The Telegraph. Архів оригіналу за 21 March 2019. Процитовано 21 March 2019.
- ↑ а б President of Venezuela tells women to stop using hairdryers. The Independent. 9 April 2016. Архів оригіналу за 21 March 2019. Процитовано 21 March 2019.
- ↑ Huge power outage leaves most of Venezuela in darkness. Архів оригіналу за 12 March 2019. Процитовано 9 березня 2019.
- ↑ No End in Sight to Venezuela's Blackout, Experts Warn. The New York Times. 11 березня 2019. Архів оригіналу за 11 March 2019. Процитовано 11 березня 2019.
- ↑ Venezuela power flickers after worst blackout in decades. Архів оригіналу за 8 March 2019. Процитовано 9 березня 2019.
Посилання
- Ґурі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.