| Гуньба сінна | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Рід: | Гуньба (Trigonella) |
| Вид: | Гуньба сінна (T. foenum-graecum)
|
| Біноміальна назва | |
| Trigonella foenum-graecum L., 1753
| |
Гуньба сінна (буркотина, грецьке сіно, окладник, сіре зілля, пажитник, шамбала, фенугрек, чаман, грибна трава) (Trigonella foenum-graecum L.) — однорічна пряно-ароматична рослина, заввишки 50–60 см. Належить до родини бобових. Найімовірніше, батьківщиною рослини є Західна Азія, від Іраку до Афганістану; вид інтродукований у Європі, Африці, південній частині Азії[1].
Будова
Листки трійчасті. Коренева система стрижнева, але проникає неглибоко.
Цвіте невеликими жовтуватими квітками, які розміщені у пазухах листків. Насіння утворюється в бобах трикутної форми, коричнювато-жовтого забарвлення (4 мм), не менше як 20 насінин у бобі.
Практичне використання
Гуньба сінна має лікувальні властивості, її використовують у фармацевтиці. Вона містить 30 % слизу, який іде на виготовлення бактерицидних пластирів. Використовується як відхаркувальний та протизапальний засіб.
Молоденькі листочки гуньби сінної додають до салатів, супів та соусів. Найбільше використання має сухе та змелене насіння: його беруть за основу багатьох приправ: карі, хмелі-сунелі, із замоченого насіння на Близькому Сході виготовляють соус хільбе, а в тамільській кухні його додають до тіста страв ідлі, доса, уттапам[2]; використовують у кондитерських виробах. За смаком воно солодкувате з гірчинкою. Після обсмажування смак покращується, набуває присмаку паленого цукру. Насінням ароматизують деякі сорти сиру. Також використовують висушену верхівку рослини, розтерту в порошок. Ці прянощі додають до страв з картоплі, грибів, цибулі. З пророслого насіння роблять салати.
Рослину вирощують у промислових масштабах в Середній та Південній Азії. Найбільший виробник гуньби — Індія.[3] В Україні у результаті досліджень було виявлено, що перспективним є вирощування гуньби сінної за ранньовесняних (10.04) та пізньовесняних (25.04−15.05) термінів сівби, коли формується більш розвинена вегетативна маса та встановлена вища урожайність сухої маси (1,4−1,5 т/га).[4]
У Давньому Римі гладіатори використовували напій із попелу насіння гуньби як енергетичний шейк. Такий напій (часто із додаванням попелу насіння інших рослин) багатий на кальцій і сприяв зміцненню кісток. [5]
Галерея
- Гуньба сінна, грецьке сіно, пажитник сінний, пажитник грецький, шамбала
-
Насіння -
Молода рослина -
Цвітіння -
Рослина на дослідній ділянці -
Фаза плодоношення
Примітки
- ↑ Trigonella foenum-graecum L.. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 04.06.2021.
- ↑ Idli Dosa Batter recipe, Uttapam batter, How to Make perfect Batter for Soft Idli-Dosa Batter Recipe (укр.), процитовано 16 листопада 2019
- ↑ V. A. Parthasarathy, K. Kandinnan and V. Srinivasan (ed.). «Fenugreek». Organic Spices. New India Publishing Agencies. p. 694.
- ↑ І.М. Бобось. ГРИБНА ТРАВА − ПЕРСПЕКТИВНА АРОМАТИЧНО-СМАКОВА РОСЛИНА В УКРАЇНІ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2022. Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ imperium-romana (12 жовтня 2016), Ancient Roman food - feeding soldiers, gladiators, plebs and priests!, архів оригіналу за 9 грудня 2020, процитовано 15 лютого 2019
Посилання
- Гуньба сінна [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
- Гуньба сінна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 131. — ISBN 5-88500-055-7.
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття про бобові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |