Грошови́й пере́каз — поширена форма переказу грошей у банківській або поштовій системі. У структурі грошового переказу завжди присутній відправник, одержувач та посередник, який стягує за свої послуги певну плату.

Грошові перекази відрізняються між собою методом переказу, швидкістю та розміром плати за послуги посередників. Перекази можуть здійснюватися банками, поштою, або навіть приватними кур'єрами (в останньому випадку іноді безкоштовно).

Також грошові перекази можна поділити на внутрішні (в межах однієї держави) і міжнародні (за кордон). В випадку міжнародного грошового переказу, виплати можуть проводиться в іноземній валюті, або в місцевій (по діючому курсу обміну).

Разом із початком застосування банківських карток з'явилась можливість переказу грошей з картки на картку одного або різних користувачів. При цьому з розвитком мережі інтернет цей спосіб переказу став можливим в режимі онлайн для більшості користувачів.

Згідно із ЗУ «Про платіжні послуги» № 1591-IX від 30 червня 2021 р., переказ коштів, що здійснюється банками може бути кредитовим, дебетовим і без відкриття рахунку^[1]. У Законі України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що переказ коштів відбувається за допомогою банківських платіжних інструментів. По суті зазначеного вище – переказ коштів — це банківська операція. Але законодавча база України з питань застосування РРО/ПРРО відрізняє перекази на ті, що мають супроводжуватись видачею фіскального чека, і на ті, що не є розрахунковою операцією.

• Обсяги грошових переказів з-за кордону різко зросли в кінці XIX — початку XX століття і для деяких країн, що розвиваються інколи служать одним із основних джерел доходу.
• За оцінкою Світового банку, за даними за 2006 рік міжнародні грошові перекази становили 250 мільярдів доларів США, збільшуючись впродовж останніх 10 років зі швидкістю близько 30 % на рік.

• Відмивання грошей

• Переказ грошей [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Банківський переказ; Документ на переказ // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 96-97; 237. — ISBN 978-617-7627-10-3.
• Банківський переказ // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
• Грошовий переказ // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
• Переказ коштів // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.

Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.