Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Гоуп Мірліз — Вікіпедія
Гоуп Мірліз — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гоуп Мірліз
Народилася8 квітня 1887(1887-04-08)[1][2][…]
Кент, Англія, Сполучене Королівство
Померла1 серпня 1978(1978-08-01)[1][2][4] (91 рік)
Thames Bankd, Whitchurch-on-Thamesd, Південний Оксфордширd, Оксфордшир, Англія, Велика Британія
Країна Велика Британія
Діяльністьписьменниця-романістка, письменниця, поетеса, перекладачка
Alma materНьюнгем коледж[5]
Мова творіванглійська
Magnum opusLud-in-the-Mistd[6]
БатькоWilliam Julius Mirrleesd[7]
МатиEmily Lina Moncrieffd[7]
CMNS: Гоуп Мірліз у Вікісховищі

Гоуп Мірліз, повне ім'я Гелен Гоуп Мірліз (англ. Helen Hope Mirrlees; 1887(1887)—1978) — британська романістка, поетеса і перекладачка. Її найвідоміші твори — фентезійний роман «Луд-Туманний[en]», який сьогодні вважається класичним і мав вплив на ряд сучасних письменників[8][9], і модерністська поема «Париж[en]», яку критик Джулія Бріґґз назвала «втраченим шедевром модернізму, роботою екстраординарної енергії і глибини, масштабу та амбіцій».[10]

Життєпис

Гоуп Мірліз народилася в Чизлгерсті[en], Кент, росла в Шотландії і Південній Африці. Навчалася в Королівській академії драматичного мистецтва, а потім вивчала грецьку в Ньюнгемському коледжі при Кембріджському університеті. У Кембриджі Мірліз зблизилася зі своєю викладачкою, відомою елліністкою Джейн Еллен Харрісон.

Мірліз і Гаррісон жили разом від 1913 року до смерті останньої 1928 року від лейкемії. Гаррісон писала: «Доля була дуже добра до мене. У моєму віці вона послала мені на втіху дочку за духом, яка мені дорожча, ніж будь-яке дитя за плотю».[11] Більшу частину часу вони проводили у Великій Британії і Франції, часто повертаючись до Парижа, де Гаррісон проходила лікування, однак вони подорожували і в інші європейські країни. Вони обидві вивчали російську мову, Мірліз отримала диплом з неї у Школі східних мов у Парижі, і в подальшому займалася перекладами з російської. 1920 року Мірліз і Гаррісон відвідали Іспанію, де брали уроки іспанської.

Після смерті Гаррісон Мірліз прийняла католицизм і майже перестала писати. За словами Майкла Свонвіка, Мірліз як письменника знищило багатство. Бідність могла перешкодити її відходу від світу і з літератури, змусивши її продовжити писати хоча б заради засобів до існування, проте Мірліз, дочка і внучка багатих промисловців, ні в чому не мала потреби.[11] 1948 року вона переїхала до Південної Африки, де залишалася до 1963 року, коли вийшов перший том написаної нею «екстравагантної біографії» сера Роберта Брюса Коттона[en] (другий так і не був опублікований). Також у цей період вона опублікувала дві збірки віршів, «Poems» і «Moods and Tensions».

Мірліз була подругою Вірджинії Вулф, яка описувала її в листі: «Вона власна героїня [Мадлен з „Madeleine: One of Love's Jansenists“] — примхлива, вимоглива, витончена, дуже освічена і красиво вдягнута».[12] До кола її друзів також належали Томаса Еліот, Гертруда Стайн, яка згадувала Мірліз в «Everybody's Autobiography», Бертран Рассел, Оттолайн Моррелл.

Роботи

Шестисотрядкову модерністську поему Мірліз «Paris: A Poem» було опубліковано 1918 року видавництвом Леонарда[ru] і Вірджинії Вулф «Hogarth Press[en]». Образ весняного Парижа в поемі складено з фрагментів вуличної реклами, підслуханих розмов, хаотичних вражень. За цим уривчастим описом приховано теми скорботи за загиблими на минулій війні, релігії, мистецтва, літератури.[13] На думку деяких літературних критиків, поема вплинула на роботи Томаса Еліота і Вірджинії Вулф.[14][15] Вулф назвала її «дуже похмурою, непристойною і блискучою».[12] Після смерті Гаррісон і свого навернення в католицизм Мірліз заборонила перевидавати «Paris».[10]

Дія першого роману Мірліз, «Madeleine: One of Love's Jansenists» (1919), відбувається в XVII столітті, в колах, пов'язаних з преціозною літературою, зокрема, в салоні Мадлен де Скюдері. Другий роман, «The Counterplot[en]» (1924), частково заснований на середньовічній іспанській культурі. Головна героїня, сучасниця Мірліз, вивчає історію своєї родини, маючи намір зробити її предметом мистецтва; результатом стає написана нею п'єса «Ключ», дія якої відбувається в Севільї в часи правління Педро Жорстокого.

Третій роман Мірліз «Lud-in-the-Mist» («Луд-Туманний» або «Місто туманів») був опублікований 1926 року. Дія роману відбувається у вигаданій державі Доримар, що межує з Країною Фей, столицею якої є місто Луд-Туманний. Будь-які контакти з сусідами і все, що стосується чарів, заборонено в Доримарі вже багато років, проте магія все ж вторгається в життя мешканців Луда-Туманного. Як пише Свенвік, «„Луд-Туманний“ — одночасно найменш відоме і найбільш впливове сучасне фентезі… андеґраундна класика серед авторів і любителів фентезі, багато з яких вказують цю книгу в списку улюблених».[11] На сьогоднішній день це найбільш популярний твір Мірліз.

1970 року «Луд-Туманний» був без дозволу авторки перевиданий Ліном Картером у книжковій серії Ballantine Adult Fantasy series[en], а потім «Del Rey Books» 1977 року. «Неправомочність» видання 1970 року Картер пояснив у передмові тим, що він і його видавництво не змогли навіть упевнитися, чи жива авторка, «і наші спроби розшукати цю леді [Мірліз] виявилися безуспішними». Хоча в цей час Мірліз все ще була живою, немає жодних свідчень, що їй взагалі було відомо про перевидання її книги.[11]

Після 2000 року роботи Мірліз пережили нову хвилю популярності. Вийшли нові видання її віршів, запис про неї було включено до «Dictionary of National Biography», критик Джулія Бріґґз присвятила їй кілька есе, «Луд-Туманний» перевидавався з передмовами письменника Ніла Ґеймана і літературознавця Дугласа А. Андерсона[en] і був перекладений кількома мовами.

2009 року у видавництві «Temporary Culture» вийшла книга Майкла Свенвіка «Hope-in-the-Mist», присвячена Мірліз та її роботам.

2011 року видавництво «Carcanet Press» випустило збірку віршів «The Collected Poems of Hope Mirrlees» за редакцією Сандіп Пармар, що включає, зокрема, раніше не публіковані вірші, прозові есе і повний текст «Paris». Зараз Сандіп Пармар працює над біографією Мірліз.[16]

Бібліографія

Художня проза

  • «Madeleine: One of love's Янсеністамі» (1919)
  • «The Counterplot» (1924)
  • «Lud-in-the-Mist» (1926)

Поезія

Нехудожні твори

  • «Quelques aspects de l'art d Alexis Mikhailovich Remizov», in Le Journal de Psychologie Normale et Pathologique, 15 January — March 15 (1926)
  • «Listening in to the Past», in The Nation & Athenaeum, 11 September (1926)
  • «The Religion of Women», in The Nation & Athenaeum, 28 May, (1927)
  • «Gothic Dreams», in The Nation & Athenaeum, 3 March (1928)
  • «Bedside Books», in Life and Letters, December (1928)
  • «A Fly in Amber: Being an Extravagant Biography of the Romantic Antiquary Sir Robert Bruce Cotton» (1962)

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124538770 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б www.poetryfoundation.org
  3. ↑ NooSFere — 1999.
  4. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  5. ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  6. ↑ http://hdl.handle.net/1903.1/1536
  7. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  8. ↑ Michael Dirda. Lud-in-the-Mist. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 24 липня 2012.
  9. ↑ Farah Mendlesohn. Rhetorics of Fantasy. — Wesleyan University Press, 2008. — P. 184. — ISBN 978-0819568687.
  10. ↑ а б Julia Briggs. Hope Mirrlees and Continental Modernism // Gender in Modernism: New Geographies, Complex Intersections / Bonnie Kime Scott. — University of Illinois Press, 2007. — ISBN 978-0252031717.
  11. ↑ а б в г Michael Swanwick. The Lady Who Wrote Lud-in-the-Mist. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 26 липня 2012.
  12. ↑ а б Mary Beard. The Invention of Jane Harrison. — Harvard University Press, 2002. — P. 138-140. — ISBN 978-0674008076.
  13. ↑ Ruth Gilligan. 'Paris: A Poem'. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 26 липня 2012.
  14. ↑ «A Note on The Waste Land and Hope Mirrlees' Paris.» by Bruce Bailey. T.S. Eliot Newsletter (Fall 1974): 3-4.
  15. ↑ «Modernism's Lost Hope: Virginia Woolf, Hope Mirrlees and the printing of Paris» in Reading Virginia Woolf by Julia Briggs. Edinburgh: Edinburgh University Press, 2006.
  16. ↑ 'The Lure of the Archive': Dr Sandeep Parmar on the Archives of Hope Mirrlees and Mina Loy. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 27 липня 2012.

Посилання

  • The Oxford Dictionary of National Biography, entry by Julia Briggs
  • The Anatomy of Bibliomania, by Holbrook Jackson, 2001
  • The Life and Work of Jane Ellen Harrison, by Annabel Robinson, Oxford University Press, 2002
Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id