| село Городчин | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Радомишльська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040450120059229 
|
| Основні дані | |
| Колишня назва | Романівка, Долів |
| Населення | 31 (2001) |
| Площа | 0,437 км² |
| Густота населення | 70,94 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12229[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°37′30″ пн. ш. 29°12′07″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
174 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Мала Житомирська, 12, м. Радомишль, Житомирський р-н, Житомирська обл, 12201 |
| Карта | |
  Городчин | |
 Городчин | |
| Мапа | |
| |
Горо́дчин (раніше також Романівка, Долів) — село в Україні, у Радомишльській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 31 осіб (2001). У 1923-му та 1928—54 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради. До 1939 року — колонія.
Населення
За довідником 1885 року в колонії мешкало 65 осіб[2][3], у 1896 році[4] — 179 жителів, дворів — 30[5], 1900 році[4] налічувалося 206 мешканців, з них 108 чоловіків та 98 жінок, дворів — 33[6], у 1904 році — 370 жителів[4].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 66 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 31 особу[7].
Історія
Колишнє лютеранське поселення, лежало за 15 км північніше Радомишля. Лютеранські парафії — у Києві та Радомишлі. Була школа. Інші назви — Романівка, Долива, Хорочин, Романсдорф[4].
За довідником 1885 року — Романдорф, німецька колонія Потіївської волості (3 стану Радомисльського повіту Київської губернії. Лежало 15 верст від Радомисля, за 14 верст від Обліток. Був молитовний дім[2][3].
Наприкінці 19 століття — Романівка, поміщицька колонія Потіївської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру м. Радомисль, де знаходилася також найближча поштово-телеграфна станція — 15 верст, до волосного центру с. Облітки, де знаходилися також найближча поштова земська станція — 12 верст, до найближчої залізничної станції Житомир — 63 версти. Закладена на землях села Заболоть. Основним заняттям мешканців було хліборобство. В поселенні числилося 365 десятин землі, які належали Романові Романовичу Вержбицькому і були в оренді у місцевих колоністів. Господарство велося за багатопільною сівозміною[6][5].
У 1923 році увійшла до складу новоствореної Городчинської сільської ради Потіївської волості; адміністративний центр ради. 16 січня 1923 року, внаслідок об'єднання сільських рад, підпорядковане Меньківській сільській раді, яка 7 березня 1923 року включена до складу новоутвореного Потіївського району Малинської округи. 18 грудня 1928 року в колонії відновлено окрему сільську раду в складі Потіївського району. У 1939 році віднесена до категорії сіл. 11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Меньківській сільській раді Потіївського району. 21 січня 1959 року, в складі сільської ради, передане до Радомишльського району Житомирської області, 30 грудня 1962 року — до складу Малинського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Радомишльського району[8].
16 травня 2017 року увійшло до складу новоутвореної Радомишльської міської територіальної громади Радомишльського району Житомирської області[9]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[10].
Примітки
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 28 липня 2020.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 168. (рос. дореф.)
- ↑ а б Romandorf // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 718. (пол.)
- ↑ а б в г Дизендорф В. Романсдорф/Romansdorf // Немцы России. Населенные пункты и места поселения (PDF). Wolgadeutsche (рос.). Москва:«ЭРН», 2006. с. 439. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 10 травня 2025.
- ↑ а б Romanówka 7.) R., kol. niem.… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 548. (пол.)
- ↑ а б 61. Колонія Романовка (владѣльч.). // Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Київ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10. 1900. с. 1202. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 11 травня 2025.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 11 травня 2025.
- ↑ Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 144, 250. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 11 травня 2025.
- ↑ Меньківська сільська рада Житомирська область, Радомишльський район. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 28 липня 2020.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 10 травня 2025.
Посилання
- Погода в селі Городчин [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |