Євген Михайлович Горбатюк
Народження	23 жовтня 1914(1914-10-23) с. Копитинці
Смерть	2 березня 1978(1978-03-02) (63 роки) м. Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Винищувальна авіація
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1936—
Партія	КПРС
Звання	Генерал-полковник авіації
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Євген Михайлович Горбатюк (23 жовтня 1914, Копитинці — 2 березня 1978) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1942), у роки німецько-радянської війни командир ескадрильї 28-го винищувального авіаційного полку 6-го винищувального авіаційного корпусу Війська протиповітряної оборони країни. Генерал-полковник авіації (1967).

Народився 23 жовтня 1914 року в селі Копитинці (нині Летичівського району Хмельницької області України) в селянській родині. Українець. Член ВКП(б)/КПРС з 1940 року. Закінчив сільськогосподарський технікум, працював на комсомольській роботі.

У Червоній Армії з 1936 року. У 1938 році закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків. З початком радянсько-німецької війни в діючій армії.

До лютого 1942 року здійснив 203 успішних бойових вильотів, в двадцяти шести повітряних боях збив чотири літаки противника, знищив значну кількість ворожої бойової техніки і живої сили.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 березня 1942 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» старшому лейтенантові Горбатюку Євгену Михайловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 665)^[1].

У лютому 1944 року майор Горбатюк Є. М. призначений командиром 63-го гвардійського ордена Кутузова третього ступеня Віленського винищувального авіаційного полку (3-я гвардійська Червонопрапорна Брянська ордена Суворова 2-го ступеня винищувальна авіаційна дивізія). Ввірений Горбатюку авіаполк успішно бив ворога на Північно-Західному і Прибалтійському фронтах.

З 2 січня 1945 року і до остаточної капітуляції гітлерівської Німеччини, полковник Горбатюк Є. М. — командир 3-ї гвардійської Червонопрапорної ордена Суворова Брянської 2-го ступеня винищувальної авіаційної дивізії (1-й гвардійський винищувальний авіаційний корпус, 16-а повітряна армія, 1-й Білоруський фронт). Льотчики-винищувачі авіадивізії Є. М. Горбатюка взяли активну участь у Берлінській наступальній операції, штурмі і взятті Берліна.

За роки війни Горбатюк Є. М. здійснив 347 успішних бойових вильотів, у тому числі 50 — на штурмовку; провів десятки повітряних боїв, в яких отримав 11 особистих перемог і вісім — у складі групи.

Після війни продовжував служити на відповідальних посадах у ВПС СРСР. У 1955 році він закінчив Військову академію Генерального штабу.

У 1967 році генерал-лейтенанту авіації Горбатюку Є. М. присвоєно військове звання «генерал-полковник авіації».

Помер 2 березня 1978 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.

Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 2-й і 3-го ступеня, медалями.

• Всех родов оружия солдаты. М., 1976.(рос.)
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
• Гордость и слава Подолии. Львов, 1985(рос.)

• Біографія на сайті «Герои страны» [Архівовано 9 жовтня 2011 у Wayback Machine.]; (рос.)