село Гончарівка | |
---|---|
Церква Святого Архістратига Михаїла | |
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Тер. громада | Монастириська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA61060310060086052 |
Облікова картка | Гончарівка |
Основні дані | |
Засноване | 1785 |
Населення | 1 086 |
Територія | 4.004 км² |
Густота населення | 271.23 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48332 |
Телефонний код | +380 3555 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°5′16″ пн. ш. 25°6′42″ сх. д. / 49.08778° пн. ш. 25.11167° сх. д. |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19 |
Карта | |
Мапа | |
|
Гончарі́вка — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області.
Географія
Розташоване на сході району, неподалеку (бл. 2 км північніше) автодороги Н18.
Історія
У податковому реєстрі 1515 року в селі Вичолки (Vyczolky) документується 1/2 лану (близько 12 га) оброблюваної землі[1].
Перша згадка про село датована 1785 роком. До 1946 року село називалося Вичілки (Вичулки).
До села приєднана територія колишнього — Старої Гути[2][3], в якому в 1939 році проживали 5 українців та 775 поляків[4].
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району.
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло в склад Монастириської міської громади.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади[5].
Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[6].
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610671, розташована у приміщенні дитячого садка.
- Результати
- зареєстровано 733 виборці, явка 54,71%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 32,08%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 18,55%, за «Європейську Солідарність» — 14,04%.[7] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 39,29%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 18,37%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 11,73%[8].
Релігія
- церква святого архістратига Михаїла (1958, дерев'яна; 1994, мурована, УГКЦ).
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1195 осіб, з яких 559 чоловіків та 636 жінок[9].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1093 особи[10].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,82 % |
молдовська | 0,09 % |
російська | 0,09 % |
Видання про село
Книга І. Гулея «До Вичілок дороженька» (2000).
Відомі люди
Народилися
- д-р Ярослав Розумний (1925—2013) — професор, славіст, дійсний член НТШ[12];
- Іван Бойко (нар. 1932) — гончар, майстер художньої кераміки, член НСМНМУ (1990)[13].
Галерея
-
Церква Святого Архістратига Михаїла 1958р.
-
Церква Святого Архістратига Михаїла 1996 р.
-
Капличка
-
Статуя Божої Матері
-
Клуб
-
Сільська вулиця
-
Дерев'яна церква
-
Дзвіниця біля дерев'яної церкви
Примітки
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Б. Мельничук, М. Ониськів. Лесів Михайло // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 352. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Huta 17.) H.-nowa i stara z Izabelą, wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 236. (пол.) — S. 236. (пол.)
- ↑ Гута Стара // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 509.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Мельничук, Б. Розумний Ярослав Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 190. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ БОЙКО Іван Михайлович. Тернопільщина (укр.). 9 червня 2020. Процитовано 28 серпня 2023.
Джерела
- Вичілки // калейдоскоп минулого / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 497.
- Євгенія Крочак-Шевчук. До Вичілок доріженька // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 498-500.
- Мельничук Б., Уніят В., Федечко І. Гончарівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 37—38. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Горожанський П., Уніят В. Гончарівка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 390-391. — ISBN 966-528-199-2.
- Wyczółki, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 76. (пол.)
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |