Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (березень 2025)

Гліб Лукʼянець (Лукʼянець-Войнаровський Гліб Ігорович) — українсько-польський продюсер-документаліст. Експерт Українського культурного фонду та форуму Міжнародного фестивалю документального кіно в Амстердамі IDFA^[1].

Лукʼянець-Войнаровський Гліб Ігорович
пол. Glib Łukjanec-Wojnarowski, англ. Glib Lukianets-Voynarovsky
Народився	26 грудня 1991(1991-12-26) (33 роки)
Національність	українець
Місце проживання	Лодзь, Польща
Alma mater	Київський національний економічний університет, Лодзька кіношкола
Вчителі	Едвард Заїчек
Членство	Film Independent, International Documentary Association
Напрямок	документалістика
Нагороди	Бронзова медаль UNICA, IDFA Forum Award
IMDb	ID 10832212
Сайт	gogol.foundation

|imdb_id=

Син української радіоведучої та громадської діячки Марти Мольфар. З 2012 року проживає в Польщі. У 2022 році отримав подяку від мера Лодзі Ганни Здановської за участь у реалізації культурної місії UNESCO^[2]. Прихильник ядерного переозброєння України.

Народився у Києві в день розпаду Радянського Союзу у родині полковника Збройних Сил України з династії професійних військових Лівобережної України^[3]. За материнською лінією внук військового радника Народно-Демократичної Республіки Ефіопія, завідувача кафедри політології НАВС доцента Петра Степановича Прибутька^[4], дід якого Михайло Войнаровський наприкінці ХІХ ст. повернувся з Лодзі до Звягеля, купуючи землі в ході розбудови міста, та з приходом радянської влади був розкуркулений. Дідом Михайла є Микола Вікентій Войнаровський^[5], найбільш вірогідно, правнук Андрія Войнаровського^[6], небіжа гетьмана Івана Мазепи та його спадкоємця.

З відзнакою закінчив Київський національний економічний університет, кафедру підготовки офіцерів Національного університету оборони України та Державну вищу школу кіно, телебачення і театру імені Леона Шиллера в Лодзі^[3].

Почесний ліцеїст 38-го ліцею імені Валерія Молчанова, де під час навчання власним творчим колективом МОСКІТ зняв короткометражний фільм “Ілона”. Спілкою кінематографістів його було відібрано для показу на 72-му Міжнародному фестивалі незалежного кіно UNICA у Швейцарії, де здобув бронзу та право Україні брати участь у журі одного з найстаріших кінофестивалів — члена UNESCO^[7].

У 2018 заснував виробничий дім Gogol Film^[2] та розпочав роботу над рядом повнометражних картин. Фільм “Син вулиць” (реж. Могаммед Алмуґанні) отримав головну нагороду форуму Міжнародного кінофестивалю документального кіно в Амстердамі IDFA^[8]. У конфлікті за участю BBC, який розгорнувся після церемонії нагородження, Гліб виступив у захист палестинського режисера^[9].

Стрічка “Дівія” (реж. Дмитро Грешко), яка висвітлює воєнний екоцид української природи, отримала індустрійні нагороди Сараєвського кінофестивалю^[10] та ОМКФ^[11]. В фільмі Гліб виступив також музичним продюсером, композитором “Дівії” є багаторазовий лауреат Ґреммі британець Сем Слейтер, відомий фільмом Джокер^[12].

Польсько-українську копродукцію “Квіти України” (реж. Аделіна Борець) підтримав фонд Eurimages^[13] і ще 16 європейських партнерів. Гліб зібрав рекордну для українського документального дебюту суму у 13 мільйонів гривень^[2]. Фільм є частиною проєкту-дослідження побутової культури “Україна XYZ”^[14], відкривав документальний конкурс 67-го фестивалю DOK Leipzig^[15] та переміг на 53-му МКФ Молодість^[16]. Північноамериканська прем’єра фільму відбулася на 22-му Big Sky у Монтані, перед якою Гліб прочитав лекції в шести штатах, в тому числі у будівлі Річарда Лугара на тему повернення України в статус ядерної держави^[17].

• 2021, Українці XYZ: звички, смаки, побут^[18] (довгий список премії Книга року ВВС).

1. ↑ Експертні ради. https://ucf.in.ua. Український культурний фонд. Архів оригіналу за 16 березня 2025. Процитовано 16 березня 2025. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
2. ↑ ^{а б в} Бондарєва, Аліна (29 жовтня 2024). “Це була боротьба за цікавий, наповнений, логічний фільм”: інтерв’ю з продюсером “Квітів України” Глібом Лук’янцем. ПроШоКіно. Архів оригіналу за 17 березня 2025. Процитовано 17 березня 2025.
3. ↑ ^{а б} Glib Lukianets. IMDb.com (англ.). Процитовано 17 березня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
4. ↑ Прибутько, Петро (1 квітня 2013). Дві війни мого життя. Тижневик МВС України «Іменем Закону». Процитовано 19 березня 2025.
5. ↑ Księga ludności stałej Łódź. cyrkuł I, 146-181 (пол.). Archiwum Państwowe w Łodzi. 1864-1902. Процитовано 23 березня 2025.
6. ↑ Materiały do wywodu szlachectwa Stanisława Łosia związane z ubieganiem się o przyjęcie do Zakonu Kawalerów Maltańskich – linia macierzysta od Heleny Kunegundy Kotarskiej żony Mariana Łosia – koligaci Wojnarowscy (Woynarowscy). Archiwum Państwowe w Lublinie. 1927. Процитовано 23 березня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
7. ↑ Українська «Ілона» отримала бронзову медаль фестивалю UNICA – 2010. Український Тиждень. 8 вересня 2010. Архів оригіналу за 19 березня 2025. Процитовано 19 березня 2025.
8. ↑ Малишенко, Алекс (11 листопада 2023). Проєкт українського продюсера Гліба Лук’янця переміг на IDFA Forum в Амстердамі. Мувіграм. Архів оригіналу за 23 березня 2025. Процитовано 23 березня 2025.
9. ↑ Macnab, Geoffrey (22 грудня 2023). Producer defends Palestinian director of BBC Storyville project after IDFA speech row. Screen Daily (англ.). Архів оригіналу за 15 січня 2024. Процитовано 19 березня 2025.
10. ↑ Vourlias, Christopher (23 серпня 2024). 'Big Women,' 'Times New Roman' Win Big at Sarajevo Industry Awards. Variety (англ.). Архів оригіналу за 4 січня 2025. Процитовано 17 березня 2025.
11. ↑ Єрмоленко, Аліса (23 липня 2024). Як це було: церемонія закриття 15-го Одеського міжнародного кінофестивалю. Harper`s Bazaar. Процитовано 17 березня 2025.
12. ↑ Sam Slater. IMDb (англ.). Процитовано 17 березня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
13. ↑ Брюховецька, Л, ред. (3 2023). Документальний фільм Аделіни Борець профінансує "Єврімаж". Кіно-Театр. с. 47—48. Архів оригіналу за 17 березня 2025. Процитовано 18 березня 2025.
14. ↑ Холоденко, Олена (21 жовтня 2021). «Ukraine X-Y-Z. Звички. Смаки. Побут»: чи важко трьом українським поколінням бути собою?. Детектор Медіа. Архів оригіналу за 21 вересня 2024. Процитовано 16 березня 2025.
15. ↑ MDR (нім.). 28 жовтня 2024. Архів оригіналу за 24 березня 2025.
16. ↑ Катаєва, М (3 листопада 2024). У Києві оголосили переможців кінофестивалю «Молодість», серед лауреатів є українські картини. Вечірній Київ. Архів оригіналу за 9 грудня 2024. Процитовано 23 березня 2025.
17. ↑ Зінченко, Мар'яна (7 лютого 2025). У США відбулись покази українського документального фільму «Квіти України». Детектор Медіа. Архів оригіналу за 19 лютого 2025. Процитовано 23 лютого 2025.
18. ↑ Касьянова, Дар'я (24 листопада 2021). Пейджер, секс та килими на стінах: 30 років історії України на фотографіях з сімейних альбомів. Bird in Flight. Архів оригіналу за 14 листопада 2024. Процитовано 23 березня 2025.

• Гліб Лук'янець, керівник проєкту "Україна X/Y/Z: звички, смаки, побут" в гостях Нічної вахти, Українське радіо, 28 липня 2021;
• Українці XYZ: звички, смаки, побут в програмі #КиївІнтерактив, Київ FM, 5 листопада 2021;
• Польсько-палестинський проєкт "Син вулиць", який продюсує українець Гліб Лук’янець, став переможцем IDFA Forum. Його обрали серед 64 проєктів, Суспільне Культура, 16 листопада 2023;
• Фільм українського продюсера Лук'янця переміг в Амстердамі, ТСН, Єдині новини за 16 листопада 2023;
• Producer defends Palestinian director of BBC Storyville project after IDFA speech row, Screen Daily, 22 грудня 2023;
• Інтерв'ю з творцями фільму "Квіти України" Аделіною Борець і Глібом Лук'янцем, телеканал MDR, 28 жовтня 2024;
• “Це була боротьба за цікавий, наповнений, логічний фільм”: інтерв’ю з продюсером “Квітів України” Глібом Лук’янцем ПроШоКіно, 29 жовтня 2024;
• ...Sarajevo Industry Awards, Variety, 23 серпня 2025.

• Glib Lukianets на сайті IMDb;
• Glib Lukianets на сайті FilmPolski;
• Гліб Лук'янець на сайті DzygaMDB.