Глинський Іван Володимирович
Народився	7 листопада 1923(1923-11-07) Потуш, Тиврівський район, Україна
Помер	16 березня 1983(1983-03-16) (59 років) Могилів-Подільський, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	Українська література, журналістика
Напрямок	письменник, перекладач, фольклорист, літературознавець, драматург
Членство	СПУ (з 1964 року) ВПО (з 1971 року)

Гли́нський Іва́н Володи́мирович (* 7 листопада 1923 — †16 березня 1983) — український письменник, перекладач, фольклорист, літературознавець, драматург.

Народився 7 листопада 1923 р. у с. Потуш теперішнього Тиврівського району на Вінниччині. Почав навчання в школі рідного села, згодом навчався у середній школі с. Лука Немирівського району.^[1] На початку німецько-радянської війни (1941–1945 рр.) був контужений і потрапив до нацистського концтабору. У повоєнні роки працював у пресі, на культосвітній ниві Поділля та Буковини. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1957) і деякий час учителював. Досконало знав німецьку, французьку, польську, румунську, молдовську мови, розмовляв їдишем. Цілком присвятивши себе літературній та громадській діяльності, останні десятиліття жив у Могилеві-Подільському, де помер 16 березня 1983 р.^[2]

Писати вірші почав ще до війни. Друкувався від 1946 р. Публікував оповідання, нариси, вірші, літературно-критичні, краєзнавчі розвідки та переклади в обласній і республіканській пресі, статті з питань теорії й практики художнього перекладу, культури мови, історії українсько-польських літературних зв'язків, дослідження українських імен та прізвищ.^[3]

Автор п'єс «Коли квіти стріляють» (1966) та «Вас чекають матері» (1973), книги про походження українських імен та прізвищ «Твоє ім'я — твій друг» (1970), збірки гумору й сатири «Передбачливий гіість» (1983).

Як перекладач познайомив читачів із низкою творів — з карачаєво-балкарської мови («Вершники»), молдавської (Йон Друце, «Георге — удовин син»; Олексій Маринат, «Невгамовна дівчина»), білоруської, російської мов. Особливо плідно працював, перекладаючи з польської, зокрема творів Адама Міцкевича, Северина Гощинського, Юліуша Словацького (Беньовський. Кримські пригоди: фрагменти поеми — Сімферополь, 1984 та ін.), Марії Конопницької, Ярослава Івашкевича, Анджея Збиха («Ставка, більша за життя»), Вільгельма Маха («Вчителька, дочка Колумба») та Марії Ковнацької. Для видання «Іван Франко. Зібрані твори у 50 тт. — Т. 17 — К., 1979» переклав польськомовні Франкові повість «Лель і Полель» та оповідання «Герой мимоволі».^[4]

Перебував у Спілці письменників України з 1964 р.

Стояв біля витоків створення Вінницької письменницької організації у 1971 р.^[5]

• Мишанич О. В. Глинський Іван Володимирович // Енциклопедія сучасної України (ЕСУ). — К., 2006. — Т. 5. — С. 668–669.
• Подолинний А. М. Глинський Іван Володимирович // Вінниччина фольклорна: довідник / Обласний центр народної творчості; упоряд. А. М. Подолинний Т. О. Цвігун. — Вінниця, 2004. — С. 19 — 20: портр.
• З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 66 — 67.
• Райчук Марія. Глинський Іван Володимирович (довідка) // Вінниця журналістська: довідник / ВОО НСЖУ; автор-упоряд. Володимир Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 50.
• 7 листопада 2013 р. — 90 років від дня народження Івана Володимировича Глинського // Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2013 року [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.]: хронол. довід. / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва; уклад. О. Ю. Антонюк; відп. за вип. Н. І. Морозова. — Вінниця, 2012. — С. 242..
• Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — С. 267–268.
• Барабан В. Творче досягнення Івана Глинського // Наша культура — Варшава. — 1967. — № 7.
• Трійняк І. Про ваше ім'я (Твоє ім'я — твій друг) // Літературна Україна. — 1970. — 28 липня.
• Гетьман О. Біля джерел родоводу (Твоє ім'я — твій друг) // Комсомольське плем'я. — 1970. — 28 липня.

• НСПУ
• Вінницька обласна організація НСПУ