| село Глибочок | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Звягельський район |
| Тер. громада | Баранівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18080010090066419 
|
| Основні дані | |
| Населення | 932 (2001) |
| Площа | 12,236 км² |
| Густота населення | 76,17 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12745 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°13′04″ пн. ш. 27°38′13″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
227 м |
| Водойми | р. Хомора |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Соборна, 20, м. Баранівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 12701 |
| Карта | |
  Глибочок | |
 Глибочок | |
| Мапа | |
| |
Глибочо́к (раніше також Глубочок) — село в Україні, у Баранівській міській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Чисельність населення становить 932 особи (2001). У 1923—38 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Населення
За довідником 1885 року в селі мешкало 337 осіб, налічувалося 38 дворових господарств[1], наприкінці 19 століття — 559 жителів, дворів — 100[2][3].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 553 особи, з них: православних — 544, чоловіків — 280, жінок — 273[4].
У 1906 році в селі проживало 636 мешканців, дворів — 113[5], у 1923 році — 983 мешканці, дворів — 180[6].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 991 особу. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 932 особи[7].
Історія
В околицях села було кілька курганів. Колишня власність князів Острозьких, в середині 17 століття належало Анні Алоїзі Ходкевичевій, котра у 1650 році вносила з села від 20 димів, у 1651 році — від 16 димів, а в 1653 році — від 1 дима. Потім належало Понінським у полонському та любарському ключах, згодом — Валевським. З приданим за однією з Валевських перейшло до Гагаріних[2][3].
У другій половині 19 століття — село Баранівської волості Новоград-Волинського повіту, на річці Глибочок. Чисельність селян становила 117 осіб, земель селянських 238 десятин. Належало Строгановим, колишня власність Гагаріних, які набули маєток від Валевських[8][3].
За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке сільце Баранівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, на річці Хомора. Була каплиця[1].
Наприкінці 19 століття — сільце Баранівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Лежало за 45 верст від Новограда-Волинського, за 11 верст від Баранівки, на річці Хомора, притоці Случі. Належало до православної парафії у Баранівці. Великий землевласник — Грипара, 321 десятина[9][2][3].
У 1906 році — село Баранівської волості (3-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 45 верст, до волосного центру містечка Баранівка — 10 верст. Поштове відділення — Баранівка[5].
23 листопада 1921 р. через Глибочок, повертаючись із Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки[10].
У 1923 році включене до складу новоствореної Глибочської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Баранівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[11]. Розміщувалося за 9 верст від районного центру міст. Баранівка[6]. 20 жовтня 1938 року, після ліквідації Глибочської сільської ради, село підпорядковане Першотравенській селищній раді Баранівського району Житомирської області. 30 грудня 1962 року, в складі селищної ради, село передане до Новоград-Волинського району. 7 січня 1963 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 2 «Про зміну адміністративної підпорядкованості окремих сільських рад і населених пунктів», село передане до складу відновленоїМарківської сільської ради Новоград-Волинського району. 8 грудня 1966 року, в складі сільської ради, передане до відновленого Баранівського району[11].
27 липня 2016 року село увійшло до складу новоствореної Баранівської міської територіальної громади Баранівського району Житомирської області[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[13].
Відомі люди
- Вітюк Євгеній Федорович (22 серпня 1912, Глибочок — 3 квітня 1975, там само) — повний кавалер ордена Слави. Відзначився під час визволення Бердичева (Житомирська область), у боях поблизу міста Броди (Львівська область) та у Польщі. У 1945—1968 роках працював на Баранівському порцеляновому заводі[14].
- Маляренко Ігор Олексійович (1934—2002) — український живописець.
Примітки
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 225. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Hłuboczek 2.) H., Hliboczek… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 561. (пол.)
- ↑ а б в г Цинкаловський О. Глибочок, с, Звягельський пов. // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 275.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б Глубочекъ // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 138. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 26 грудня 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 144. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 26 грудня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 26 грудня 2024.
- ↑ Hliboczek 3.) H., wś nad rzecką t. n.… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 74. (пол.)
- ↑ Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 215. Процитовано 26 грудня 2024.
- ↑ Верига Василь Листопадовий рейд. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, 1995. — 192 с. — ISBN 5-7707-7031-7.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 244, 578. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 26 грудня 2024.
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. http://w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 11 січня 2023.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 11 січня 2023.
- ↑ П. С. Слідзюк. Вітюк Євген Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
Посилання
- Прогноз погоди в селі Глибочок [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |