Герберт Остін
Herbert Austin, 1st Baron Austin
Член парламенту від Палати громад Сполученого Королівства
14 грудня 1918 — 9 жовтня 1924
Народилася	8 листопада 1866(1866-11-08) Літл Місенден, Бакінгемшир, Англія
Померла	23 травня 1941 (74 роки) Бірмінгем, Англія
Похована	Вустершир
Відома як	політик, інженер, бізнесмен, автомобільний конструктор
Громадянство	англієць
Alma mater	Бірмінгемський університет, Thomas Rotherham Colleged і Rotherham Grammar Schoold
Політична партія	консервативна
Батько	Giles Stevens Austind[1]
Мати	Clara Jane Simpsond[1]
У шлюбі з	Helen Drond
Діти	3
Нагороди	почесний доктор Бірмінгемського університетуd
Медіафайли у Вікісховищі

Герберт Остін, 1-й барон Остін KBE (8 листопада 1866 р – 23 травня 1941) — англійський автомобільний дизайнер і виробник, який заснував компанію Austin Motor Company. Більшу частину своєї кар’єри він був відомий як сер Герберт Остін, а об’їзна дорога Нортфілда називається «Шлях сера Герберта Остіна».

Син фермера, він народився в Літтл-Міссендені, графство Бакінгемшир у південно-східній Англії, але сім'я переїхала до Вентворт-Вудхауза, поблизу Ротергема, графство Йоркшир, у 1870 році, коли його батька призначили судовим виконавцем ферми^[2]. Герберт Остін спочатку пішов у сільську школу, пізніше продовжив навчання в гімназії Ротергема^[2].

У 1884 році він емігрував до Австралії, подорожуючи з дядьком по материнській лінії, який жив у Мельбурні, але нещодавно повернувся до Англії з родинним візитом^[2]. Вони подорожували до Австралії на кораблі через Кейп^[2].

Герберт почав працювати зі своїм дядьком, який був менеджером робіт у загальній інженерній фірмі Мефан Фергюсон у Північному Мельбурні^[2]. Через два роки він приєднався до Алекса. Cowan & Sons, шотландський паперовий бізнес, який мав агентство з друкарського обладнання та газових двигунів Crossley^[2]. Пізніше він працював у компанії Langlands Foundry Company Limited у банку Ярра, Мельбурн, де виготовляли котли для локомотивів, колеса та обладнання для видобутку золота^[2].

Щоб розвинути свої навички малювання, Остін відвідував Хотемську школу мистецтв^[3] у Північному Мельбурні в неробочий час^[2]. Протягом цього часу він подав проєкт поворотного мосту через річку Ярра на Спенсер-стріт, Мельбурн, на конкурс, організований урядом Вікторії, але не виграв^[2].

У грудні 1887 року Остін прийняв нову посаду менеджера інженерної майстерні, що належала Річарду Пікапу Парку, який розробляв нову машину для стрижки овець для Фредеріка Йорка Волслі^[2].

Завдяки цьому новому керівництву він одружився з Хелен Дрон у Мельбурні 26 грудня 1887 року. Дівчина народилася в Мельбурні 23 жовтня 1866 року, була сьомою дочкою в сім'ї шотландців. В Остіна було дві дочки: Ірен (народилася в 1891 році, пізніше місіс Waite) і Зета (пізніше стане місіс Ламберт). Єдиний син, Вернон Джеймс Остін, загинув у бою у Франції під час Першої світової війни 26 січня 1915 року.

Фредерік Волслі ліквідував зареєстровану в Сіднеї компанію в 1889 році та передав право власності на бізнес новій компанії, зареєстрованій у Лондоні, але всі операції залишилися в Австралії. Труднощі з постачальниками переконали правління Wolseley перенести збірку до Англії в 1893 році. Фредерік Волслі та Герберт Остін залишили Джона Говарда керувати австралійською операцією та повернулися до Англії в листопаді 1893 року^[2]. Остін відкрив фабрику на Брод-стріт у Бірмінгемі. Фредрік Волслі звільнився з компанії в 1894 році^[4]. Завод на Брод-стріт був недостатньо великим, тому Остін купив більші приміщення в Астоні, Бірмінгем ^[4]. Продажі стригального обладнання були суворо сезонними, у періоди зависів у році виготовляли велосипеди^[4].

Шукаючи інші продукти, щоб вирівняти робоче навантаження, Герберт Остін зацікавився автомобілями та свого часу створив два різних типи триколісних автомобілів. Версія одного з них була використана компанією Wolseley Shearing Machine Company та виставлена на продаж у 1900 році, але правління Wolseley не бачило прибуткового майбутнього для автомобільної промисловості. У 1901 році Вікерс купив автомобільний бізнес Волслі, забравши також Остіна і назвавши новий бізнес Wolseley Tool & Motor Company, заснувавши його в Аддерлі Парк, Бірмінгем. Герберт Остін зберіг свій інтерес і зв'язки з The Wolseley Shearing Machine Company^[5]. Він був головою правління з 1911-го по 1933 рік, коли незадовго до смерті пішов у відставку.

У 1914 році компанія спрямувала свої зусилля на військове виорбництво, а в 1917 році Остін був посвячений у лицарі за свої заслуги, а також отримав бельгійський Орден Корони Леопольда II за працевлаштування 3000 бельгійських біженців у Лонгбриджі^[6].

Під час Другої світової війни компанія спеціалізувалася на виготовленні літаків^[7]. Також випускали фюзеляжі планерів Horsa^[7], спеціальні військові автомобілі^[7], гідромотори гарматних веж^[7], ящики для патронів, магазини для кулеметів, автоматів, зенітних гармат Oerlikon^[7], суднові двигуни для кораблів, рятувальних шлюпок^[7] та преси для каністр^[7].

З 1918 по 1924 рік Остін працював членом парламенту (МП) від Консервативної партії Нортона Бірмінгема, але ніколи не виступав з промовою в Палаті громад. У 1936 році він став бароном Остіном з Лонгбриджа в місті Бірмінгем. У 1937 році отримав ступінь доктора права (LL.D.) з Бірмінгемського університету^[6].

Лорд Остін помер від серцевого нападу та нападу пневмонії. Його єдиний син Вернон був убитий під час бойових дій у Франції в 1915 році, і звання перства припинилося після його смерті.

Лорд Остін був похований разом зі своєю дружиною Хелен, леді Остін, на церковному цвинтарі церкви Святої Трійці, Лікі, поблизу його колишнього будинку в Лікі-Грейндж і фабрики в Лонгбриджі, неподалік від Бромсгроув і Бірмінгема.Шаблон:Infobox COA wide

• Герберт Остін на сайті Find a Grave (англ.)
• Article in Australian Dictionary of Biography
• Austin Memories—History of Austin and Longbridge
• A brilliant insight into Austin Empire, from aeroplanes to jerry cans
• Austin tanks helped Russians in WWI
• Avro Lancaster built at Austin Works
• more Austin
• Wolseley cars
• From Outback Engineer to Motorcar Mogul
• The Austins of Lickey Grange
• Hansard 1803–2005: contributions in Parliament by Herbert Austin