Іван Герсимович
Сотник
Загальна інформація
Народження	28 листопада 1876(1876-11-28) м. Галич,  Австро-Угорщина
Смерть	11 травня 1942(1942-05-11) (65 років) м. Берлін
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Рід військ	УГА
Війни / битви	Українсько-польська війна
Герасимович Іван у Вікісховищі

Іва́н Герасимо́вич (28 листопада 1876, Галич — 11 травня 1942, Берлін) — український педагог, редактор та громадський діяч, організатор українського учительства, сотник УГА.

1898 року закінчив учительську семінарію у Станиславові. Наприкінці ХІХ століття розпочав педагогічну діяльність. Працював у школах Угринова Долішнього, Крилоса, був звільнений — через активну громадську діяльність. До 1914 року працював на Буковині — вчителював у Ошихлібах, Вашківцях, Вікні, в 1904—1907 роках засновник та редактор першого в Австро-Угорській імперії українського педагогічного двотижневика «Промінь». 1904 року був одним з ініціаторів заснування товариства «Взаїмна поміч українського вчительства». Співпрацював в урядовому часописі «Педагогічні листки», видав «Підручник для управителів шкіл».

Груднем 1914 року мобілізований до австрійського війська, лейтенант. 1917 року у Києві з Михайлом Балтаровичем, Дмитром Левицьким, Володимиром Охримовичем, Миколою Сабатом, М. Шухевичем входить до складу «Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам першої світової війни».

У 1918—1919 роках — шеф пресової квартири при Начальній Команді УГА, також був редактором газети «Покутський Вісник».

Через небажання служити в Червоній Армії, 1919 року примає посаду секретаря в інституті народної освіти у Одесі, але згодом ув'язнений більшовиками як старшина Української Галицької Армії, у тюремних підвалах пробув більше 3 місяців. Після втечі з в'язниці виїхав до Берліна, працював у редакції часопису «Українське слово». 1922 року у Берліні опублікував у німецькому перекладі брошури «Життя й відносини на Радянській Україні» та «Голод в Україні».

Того ж року повернувся до Львова, працював в організаційному відділі товариства «Рідна школа». У 1932—1939 роках — редактор журналу товариства «Рідна Школа». Писав статті на педагогічні та освітянські теми, готував підручники. Друкувався у буковинських газетах «Буковина», «Каменярі».

1939 року виїхав до Кракова, де працював у відділі шкільних справ при Українському центральному комітеті, підготував методичний підручник «Праця учителя в школі» (Краків, 1940) та навчальні посібники з арифметики для 2–3 класів народної школи.

Помер 11 травня 1942 року у Берліні.^[1]

• Герасимович Іван / Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 373.
• Хома І. Галицько-буковинський комітет допомоги жертвам Першої світової війни: створення та основні засади діяльності [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] / І. Хома // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. — 2014. — Вип. 3. — С. 43-45.
• І. Вдовичин Герасимович Іван [Архівовано 24 серпня 2018 у Wayback Machine.] / Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Хронологія мовних подій
• Літературно-мистецьке життя Вашківців [Архівовано 15 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Служіння українській справі Івана Герасимовича [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]