Генріх XIII Ройсс-Кестріцький
Народився	18 вересня 1830(1830-09-18)  Кліпгаузен, Майсен, Саксонія
Помер	3 січня 1897(1897-01-03) (66 років)  Башкув, Ґміна Здуни, Кротошинський повіт, Великопольське воєводство, Республіка Польща
Поховання	Станішув
Країна	Прусське королівство
Діяльність	офіцер, політик
Знання мов	німецька
Посада	member of the Prussian House of Lordsd
Рід	Reuß zu Köstritzd
Батько	Heinrich LXIII, Prince Reuss of Köstritzd
Мати	Karoline of Stolberg-Wernigeroded
Брати, сестри	Августа Ройсс-Кестріцька, Anna Reuss of Köstritzd, Princess Johanna Reuss of Köstritzd, Louise Reuss of Köstritzd, Генріх IV Ройсс-Кестріцький (1821–1894), Henry VI Reuss of Köstritzd, Henry X Reuss of Köstritzd, Prince Heinrich XII Reuss of Köstritzd, Heinrich XV, Prince Reuss of Köstritzd, Heinrich XVII, Prince Reuss of Köstritzd і Генріх VII Ройсс-Кестріцький
У шлюбі з	Countess Anna von Hochberg, Baroness zu Fürstensteind[1]
Нагороди

Принц Генріх XIII Ройсс-Кестріцький (нім. Heinrich XIII. Prinz Reuß zu Köstritz; 18 вересня 1830, Кліпгаузен — 3 січня 1897) — німецький воєначальник, генерал кінноти Прусської армії.

Представник давнього знатного роду Ройсс. Він був восьмою дитиною принца Генріха LXIII Ройсс-Кестріцького (1786—1841) та його другої дружини Кароліни, уродженої фон Штольберг-Вернігероде. Його старшим братом був посол принц Генріх VII Ройсс-Кестріцький (1825—1906), також член прусської Палати панів. Генріх XIII одружився з вдовою свого брата Генріха XII, графинею Анною Кароліною фон Гохберг (1839—1916), донькою члена Палати панів Ганса Генріха фон Гохберга, князя Плесського (1806—1855) та Іди фон Штехов-Коцен (1811—1843). Шлюб залишився бездітним.

Свою офіцерську кар'єру Генріх розпочав у 1849 році в 12-му гусарському полку Прусської армії. Того ж року брав участь в облозі Раштата під час придушення Баденської революції. У 1873 році призначений ад'ютантом імператора Вільгельма I. З 3 лютого по 12 травня 1880 року недовго був командиром 29-ї кавалерійської бригади, а потім очолив 11-ту кавалерійську бригаду. У 1885 році отримав звання генерал-лейтенанта, а наступного року став командиром 14-ї дивізії в Дюссельдорфі. 10 липня 1888 року звільнений на пенсію з правом носіння мундира. 27 січня 1890 року отримав звання генерала кінноти запасу.

У 1890 році імператор Вільгельм II призначив принца членом Палати панів Пруссії.

• Залізний хрест 2-го класу
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості
• Орден Корони (Пруссія) 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, командорський хрест
• Орден Білого Сокола, великий хрест
• Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест
• Орден Вендської корони, великий хрест
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років)
• Орден Святого Станіслава (Російська імперія)
• Орден Меча, великий хрест (Шведсько-норвезька унія)
• Орден Данеброг, великий хрест (Данія)
• Орден Корони Румунії, великий хрест
• Орден Червоного орла, великий хрест з дубовим листям (21 вересня 1896)

• Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 10, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. [1942], DNB 986919810, S. 195—196.
• Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Fürstlichen Häuser. 1900. Justus Pertes, Gotha 1899, S. 69.

• Коротка біографія на сайті Берлінської державної бібліотеки.

1. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326