| Костянтин Геник | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1920 с. Нижній Березів, нині Косівський район, Івано-Франківська область |
| Смерть | 1 грудня 1950 урочище «Петричила» між селами Шешорами і Прокуравою |
| Псевдо | «Крук» |
| Військова служба | |
| Приналежність |  Українська держава (1941) |
| Вид ЗС |  УПА |
| Командування | |
| Заступник окружного референта СБ Коломийщини | |
Костянтин Степанович Геник (псевдо: «Крук»), 1920, с. Нижній Березів, нині Косівський район, Івано-Франківська область — 1 грудня 1950, урочище «Петричила» між селами Шешорами і Прокуравою, Косівський район Станіславської області) — військовий діяч, заступник окружного референта СБ ОУН Коломийщини.
Життєпис
Костянтин Геник народився у 1920 році в селі Нижній Березів Печеніжинського повіту на Станиславівщині (нині Косівський район Івано-Франківської області).
Навчався в школі в Нижньому Березові, де провчився сім класів. За більшовиків закінчив вечірню школу, а за німецької окупації навчався в м. Станиславів (нині Івано-Франківськ). Там його німці заарештували за приналежність до ОУН і під охороною доставили до Нижнього Березова, щоб показав, де закопана зброя. Але Круку вдалося втекти, він ударив одного охоронця лопатою і стрибнув у річку, переплив її і втік у ліс.
Костянтин Геник був районним провідником юнацької сітки. Згодом став боївкарем СБ і пішов у старшинську школу на вишкіл. Пізніше обійняв посаду заступника окружного референта СБ Коломийщини. Разом з ним в лавах повстанців воював його рідний брат Геник Іван, який загинув на самому початку визвольних змагань.
(Дослідник П.Содоль вважав його командиром сотні «Гуцули» в курені «Бескид»[1], однак більш сучасні дослідники довели, що це був інший командир на псевдо «Крук» - Іван Федорак[2].
Загинув Крук із кількома бойовими друзями («Карпо», «Пструг», «Голуб») 1 грудня 1950 року в урочищі «Петричила», що знаходиться між селами Шешорами і Прокуравою. Знаходились в криївці, коли їх обступили енкаведисти, яких привів зрадник. Повстанці відбивалися понад 10 годин, після чого застрілилися, залишивши для цього останні набої.
Див. також
Примітки
- ↑ Організаційна структура УПА. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 28 липня 2012.
- ↑ Коретчук Я. Командири відділів ТВ 22 «Чорний Ліс» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2021. Процитовано 22 грудня 2020.