Гвідо Банті
Народився	8 червня 1852(1852-06-08)[2]  Монтополі-ін-Валь-д'Арно, Провінція Піза, Тоскана, Італія або Montebicchierid, Сан-Мініато, Провінція Піза, Тоскана, Італія[2]
Помер	8 січня 1925(1925-01-08)[1][2] (72 роки)  Флоренція, Королівство Італія[2]
Країна	Королівство Італія
Діяльність	лікар, викладач університету
Alma mater	Флорентійський університет (липень 1877)[2]
Відомі учні	Carlo Combad[3]
Заклад	Лікарня Санта-Марія-Нуова і Флорентійський університет
Діти	Luisa Bantid
Медіафайли у Вікісховищі

Гві́до Ба́нті (італ. Guido Banti; 1852, Монтополі-ін-Валь-д'Арно — 1925, Флоренція) — італійський патолог.

З 1883 року очолював лікарню Санта-Маріа Нуова у Флоренції, з 1895 року викладав анатомію в Університеті Флоренції, а потім заснував Інститут патологічної анатомії (Istituto di Anatomia Patologica). Першим описав хворобу, пов'язану з патологією селезінки (спленомегалія) і печінки, названу його ім'ям (хвороба Банті), опублікував великі етіологічні дослідження про такі захворювання, як ендокардит і нефрит (1895), хвороби легень (1902) і працю про загальну патологію, що залишилася незавершеною (1907—1911)^[4].

Банті також активно займався питаннями соціальної медицини та громадської охорони здоров'я та гігієни, вивчаючи спалахи черевного тифу та інших інфекцій, що передаються через воду^[5] .

• Biografia sul Dizionario Biografico degli Italiani — Volume 5 (1963)
• Біографія (англ.)