Володимир Гвоздинський Гвоздинський Володимир Миколайович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	3 жовтня 1998(1998-10-03) с. Пашена Балка
Смерть	29 липня 2022(2022-07-29) (23 роки) смт. Оленівка, Донецька область (Терористичний акт)
Національність	українець
Псевдо	«Мінфін»
Військова служба
Роки служби	2017—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	Полк «Азов»
Війни / битви	Війна на сході України Російське вторгнення в Україну (2022) Бої за Маріуполь (2022) Блокада Маріуполя
Нагороди та відзнаки

Володи́мир Микола́йович Гвозди́нський (1998-2022) — військовослужбовець Окремого загону спеціального призначення «Азов» НГУ. Загинув у полоні внаслідок теракту здійсненого у ніч з 28 на 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120.

Народився 3 жовтня 1998 в селі Пашена Балка Дніпропетровської області. Згодом з батьками і двома старшими сестрами переїхав до Кам'янського. Батько помер коли Володимиру було 9 років. Хотів бути військовим, піти по батькових стопах, який свого часу воював в Афганістані. Мріяв служити в «Азові» ще підлітком. Щойно йому виповнилось 18, одразу пішов добровольцем до армії і потрапив у омріяний підрозділ^[1].

У 2021 році став заступником командира з технічної частини мінометної батареї другого батальйону, слідкував за станом автомобільної техніки. Був гарним водієм, який неодноразово вже під час повномасштабної війни у Маріуполі вивозив розрахунки з-під обстрілів і рятував життя побратимів.

На початку повномасштабної війни «Мінфін» був з побратимами на базі в Урзуфі. Служив на посаді командира міномета 1-ї обслуги міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов» в/ч 3057, Оператор-топогеодезист.

• Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.^[2]

• Дружина — Ганна Гвоздинська
• Син — Тимовій
• Мама — Олена Володимирівна

Після боїв за Маріуполь і героїчної оборони на Азовсталі потрапив у колишнью Волноваську виправну колонії № 120, що знаходиться біля селища Оленівка, що за 20 кілометрів від Донецьку. Загинув в результаті терористичних акту російських сил^[3].

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.