| село Гаєвичі | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Тер. громада | Овруцька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18060170180073938 
|
| Основні дані | |
| Населення | 326 (2001) |
| Площа | 1,015 км² |
| Густота населення | 321,18 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11138[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°21′55″ пн. ш. 28°37′43″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
209 м |
| Водойми | р. Ясенець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шевченка, 43, м. Овруч, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11101 |
| Карта | |
  Гаєвичі | |
 Гаєвичі | |
| Мапа | |
| |
Га́євичі (Геєвичі) — село в Україні, в Овруцькій міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Чисельність населення становить 326 осіб (2001). У 1941—44 роках — центр однойменної сільської управи.
Населення
Наприкінці 19 століття в селі налічувалося 367 жителів, дворів — 51[2], у 1906 році — 373 мешканці, дворів — 56[3], у 1923 році — 483 жителі, дворів — 89[4].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 440 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 326 осіб[5].
Історія
Родинне гніздо Геєвських (Геєвичів), відламу Левківських, відомих вже 1548 року. У 1571 році належало до Овруцького замку, в селі було 5 путніх боярів, які дали 5 грошів. У 1579 році входило до Овруцького староства, мало 4 боярів. У 1628 році геєвці вносили від 4 димів. Згодом частина села належала Францішкові Любичу Потоцькому, у 1687 році відійшла до Максима Булиги[2]. За люстрацією Київського воєводства 1754 року одна з частин села (3 халупи) належала до Велідник, ще однією (4 халупи) володіли Стецькі[6].
Наприкінці 19 століття — сільце Покалівської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Лежало на річці Ясенець, притоці Словечни, за 12 верст західніше Овруча. Входило до православної парафії у Покалеві (3 версти)[2][7].
У 1906 році — сільце Покалівської волості (3-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 13 верст, до волосного центру, с. Покалів — 2 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося в Овручі[3].
У 1923 році включене до складу новоствореної Жолонської (згодом — Поліська) сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Словечанського району Коростенської округи[8]. Розміщувалося за 25 верст від районного центру містечка Словечне та за 0,5 версти — від центру сільської ради, хутора Жолонь[4]. 25 січня 1926 року, в складі сільської ради, передане до Овруцького району Коростенської округи. У 1941—44 роках — центр сільської управи.
11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Піщаницькій сільській раді Овруцького району. 2 вересня 1954 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 1087 «Про перечислення населених пунктів в межах районів Житомирської області», село передане до складу Коптівщинської сільської ради Овруцького району. 5 березня 1959 року підпорядковане Покалівській сільській раді Овруцького району[8].
13 квітня 2017 року село увійшло до складу новоутвореної Овруцької міської територіальної громади Овруцького району Житомирської області[9]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, у складі новоствореного Коростенського району Житомирської області[10].
Примітки
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 12 липня 2020.
- ↑ а б в Hejewicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 555. (пол.)
- ↑ а б Геевичи // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 163. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 19 вересня 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 115. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 19 вересня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2024.
- ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 177, 182. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 19 вересня 2024.
- ↑ Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 405. Процитовано 19 вересня 2024.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 239, 553. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 19 вересня 2024.
- ↑ Покалівська сільська рада Житомирська область, Овруцький район. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 12 липня 2020.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 19 вересня 2024.
Посилання
- Погода в селі Гаєвичі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |