| Іван Гаргат | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1924 с. Іваниківка, Богородчанський повіт, тепер Івано-Франківська область |
| Смерть | 22 серпня 1952 м. Станіслав |
| Псевдо | «Василь», «Лесь», «Липкевич», «Тарас» |
| Військова служба | |
| Приналежність |  Українська держава (1941) |
| Вид ЗС |  УПА ОУН |
| Війни / битви | Друга світова війна |
| Командування | |
| референт СБ Лисецького районного проводу ОУН член Дунаєвецького надрайонного проводу ОУН | |
Іван Онуфрійович Гаргат (псевдо: «Василь», «Лесь», «Липкевич», «Тарас»; 1924, с. Іваниківка, Богородчанський повіт, тепер Івано-Франківська область — 22 серпня 1952, м. Станіслав) — референт СБ Лисецького районного проводу ОУН, член Дунаєвецького надрайонного проводу ОУН, повстанський фотограф.
Життєпис
Народився 1924 року в селі Іваниківка Богородчанського повіту.
Член ОУН із липня 1943. В жовтні 1943 року приєднується до УНС, вояк сотні «Різуна» (Василя Андрусяка) до липня 1944. Згодом стрілець охорони командира куреня «Дзвони» Петра Мельника-«Хмари» протягом червня 1944 - грудня 1945.
У грудня 1945 переведений на Коломийщину, служить стрільцем почоту команди ТВ-21 «Гуцульщина» до серпня 1949. У червні-липні 1949 учасник пропагандивного рейду групи підпільників до Румунії, виконував обов'язки резервного фотографа.[1]
У серпні 1949 переведений на Станиславівщину. Обіймав посаду технічного референт СБ Лисецького районного проводу ОУН з жовтня 1949 до квітня 1950, а з квітня до травня 1950 року — референт СБ цього проводу.
У червні 1950 року направлений на працю до Дніпропетровської області, але через відсутність зв'язку, залишився на терені Кам'янець-Подільської області. У вересні 1950 уведений до складу Дунаєвецького надрайонного проводу ОУН.
Захоплений у полон опергрупою відділу 2-Н УМДБ Кам'янець-Подільської області в ніч з 26 на 27 вересня 1951 року в селі Покутинці Віньковецького району Кам'янець-Подільської області. Для затримання було використано спецпрепарат.[2]
Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 28 травня 1952 року засуджений до ВМП. Вирок виконано 22 серпня 1952 року.[3]
Див. також
Примітки
- ↑ Гуменюк В.В. Дмитро Білінчук-«Хмара» як репрезентант УПА
- ↑ Юрій Щур. «Заблокувати дорогу на Схід»: МДБ проти підпілля ОУН на Хмельниччині у 1951 році
- ↑ ГДА СБ України. – Ф. 5. – Спр. 67580. – Т. 2. – Арк. 352.