Гай Ліциній Муціан | |
---|---|
Народився | 1 століття ![]() |
Помер | 1 століття ![]() |
Країна | Стародавній Рим ![]() |
Діяльність | письменник, політик, історик, військовослужбовець ![]() |
Знання мов | латина ![]() |
Суспільний стан | ordo senatoriusd ![]() |
Посада | давньоримський сенатор[d], претор[1], legatus Augusti pro praetore Lyciae et Pamphyliaed[1], консул-суффект[1], legatus Augusti pro praetore Syriaed[1], консул-суффект[1], консул-суффект[1] і Q127541660?[1] ![]() |
Військове звання | Легат легіону ![]() |
Гай Ліциній Муціан (лат. Gaius Licinius Mucianus, близько 17 — 76) — політичний та військовий діяч ранньої Римської імперії, консул-суффект 64, 70 та 72 років.[2]
Життєпис
Походив з роду Муціїв з Іспанії. Про батьків мало відомостей. Був усиновлений Гаєм Ліцинієм. Початок стрімкої кар'єри Муціана розпочався за імператора Нерона, коли той у 55 році призначив Ліцинія легатом до армії Корбулона. Під час бойових дій з парфянською армією Муціан зумів відзначитися, а також познайомився зі Сходом. 64 року став консулом-суфектом разом з Квінтом Фабієм Барбаром Антонієм Макром.
У 66 році Муціана було призначено намісником Сирії. На цій посаді допомагав у придушенні повстання в Юдеї. Тут він затоваришував з Веспасіаном. Після вбивства Нерона активно сприяв просуненню Веспасіана до влади. Зокрема, допоміг скинути Вітеллія. 70 року Веспасіан як подяку зробив Гая Ліцинія консулом-суфектом. З цього моменту Муціан отримав значний вплив на імператора, який часто використовував з власною метою й не на користь державі й авторитету імператорської влади. Втім Веспасіан беззаперечно довіряв Муціану. 72 року той утретє став консулом-суффектом разом з Титом Флавієм Сабіном.
Творчість і наукова діяльність
Муціан захоплювався історією, географією, вивчав римські старожитності. Про назву та зміст історичних творів Муціана немає жодних відомостей. Ймовірно вони були пов'язані з історичними подіями Сходу. Також він склав наукову працю з географії Малої Азії, якою надалі користувався Пліній Старший. Водночас зібрав значну кількість листів та промов красномовців часів пізньої Римської республіки.
Див. також
Джерела
- L. Brunn, Gaius Licinius Mucianus (Leipzig 1870). (нім.)
- G. Williamson. Mucianus and a Touch of the Miraculous: Pilgrimage and Tourism in Roman Asia Minor. in J. Elsner and I. Rutherford, ed., Pilgrimage in Graeco-Roman and Early Christian Antiquity: Seeing the Gods (Oxford 2005). (англ.)
- Dr G. de Kleijn-Eijkelestam. The Water Supply of Ancient Rome: City Area, Water, and Population (Amsterdam 2001). (англ.)
- Rudolf Hanslik: Licinius II. 9a. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 5, Stuttgart 1975, Sp. 1263. (нім.)
Примітки
- ↑ а б в г д е ж Rémy B. 231 // Les carrières sénatoriales dans les provinces romaines d'Anatolie au Haut-Empire: (31 av. J.-C. - 284 ap. J.-C.) (Pont-Bithynie, Galatie, Cappadoce, Lycie-Pamphylie et Cilicie) — Istanbul, Paris: IFEA, 1989. — P. 286. — 434 с. — ISBN 2-906059-04-X
- ↑ Гай Лициний Муциан. Римская Генеалогия [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]. (рос.)