| село Гайдари | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Чугуївський район |
| Тер. громада | Зміївська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA63140030150063622 
|
| Облікова картка | Гайдари |
| Основні дані | |
| Засноване | 1659 |
| Населення | 385 |
| Площа | 0,791 км² |
| Густота населення | 486,73 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 63409 |
| Телефонний код | +380 5747 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°38′12″ пн. ш. 36°18′28″ сх. д. / 49.63667° пн. ш. 36.30778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
179 м |
| Водойми | Дінець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 63404, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 16 |
| Карта | |
  Гайдари | |
 Гайдари | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гайда́ри — село в Україні, у Зміївській міській громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 385 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Задонецька сільська рада.
Географія
Село Гайдари знаходиться на правому березі річки Сіверський Донець, вище за течією на відстані 2 км розташоване місто Зміїв, нижче за течією за 4 км — село Коропове, на протилежному березі — село Задонецьке. На відстані 1 км розташоване село Іськів Яр. Русло річки звивисте, утворює лимани й озера. Село розташоване у великому лісовому масиві (дуб). На березі річки кілька дитячих таборів, будинків відпочинку, спортивних таборів, біологічна станція.
Археологія
.jpg)
- скіфське селище скіфів-землеробів 500-200 років до Р.Х., між селами Гайдари і Задонецьке площею 650х225 м; досліджувалося Борисом Шрамко у 1953 році;
- поселення салтівське “Табір”, біля біостанції ХНУ 700-1000 років досліджувалося Борисом Шрамко у 1974 році;
- городище «Гайдари» слов'янське (пеньківська, волинцівська культури) 200-1000 років, продовжувало функціонувати за Золотої Орди у 1240-1320 роках; досліджувалося Олександром Федорівським у 1927 році.
Історія
Село засноване в 1659 році.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Задонецькому та Гайдарах — 150 людей[1].
У березні 1942 року угорські війська пограбували село, розстріляли 24 місцевих мешканців[2].
Наприкінці 2017 року біля села Гайдари було демонтовано один з останніх пам'ятників Леніну в області.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Зміївської міської громади.[3]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зміївського району, село увійшло до складу Чугуївського району Харківської області[4].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 379 | 98.44% |
| російська | 5 | 1.30% |
| інші/не вказали | 1 | 0.26% |
| Усього | 385 | 100% |
Пам'ятки
- Біля села розташована біостанція «Гайдари» Харківського національного університету імені Василя Каразіна.
- На біологічної станції живе байбак Тимко, провісник погоди
- Національний природний парк — Гомільшанські ліси
Див. також
Примітки
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 743—747 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 6 грудня 2015.
- ↑ Як угорці господарювали в Зміївському районі
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання
- Погода в селі Гайдари [Архівовано 24 травня 2022 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
