Гази́р (від адизького (черкеського) г'езир — «напоготові») — циліндричне вмістище для порохових зарядів (а також самі порохові заряди), що імітує патронташ, у деяких народів Північного Кавказу (адиги, карачаївці і балкарці, чеченці тощо). Нашиті на верхній частині черкески гнізда для патронів.

Газирі являли собою кишені, що нашивалися в один ряд на верхній чоловічий одяг, найчастіше черкеску, і були його невіддільним атрибутом. Надалі газирі перетворилися на декоративний елемент національного одягу.

Газирі носили або в сумці-газирниці, або, частіше, у двох (по сторонах) рядах нашивних нагрудних кишеньок, що виконують роль патронташа.

Надалі стали декоративним елементом, який є невіддільною частиною національного одягу кавказьких народів (XIX — початку XX століття), терських, донських та кубанських козаків. Газирі зазвичай були кістяними, а парадні виготовлялися зі срібла.

• Вогнепальна зброя на Північному Кавказі [Архівовано 10 листопада 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Газирі // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — Том 2, 1971. — С. 13.

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.