| ГЕС Сноквалмі-Фоллз | |
|---|---|
 | |
| 47°32′39″ пн. ш. 121°50′28″ зх. д. / 47.5443° пн. ш. 121.841° зх. д. | |
| Країна |  США |
| Адмінодиниця | Кінг |
| Стан | діюча |
| Річка | Snoqualmie |
| Початок будівництва | 1898 (машзал 1) |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1899 – 1905 (машзал 1, часткова заміна агрегатів у 2014), 1910 – 1957 (машзал 2, часткова заміна агрегатів у 2013) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 54 МВт |
| Тип ГЕС | пригреблева підземна |
| Розрахований напір | 82,3 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон + Френсіс (машзал 1), 2 Френсіс (машзал 2) |
| Кількість та марка турбін | 4 + 1 (машзал 1), 2 (машзал 2) |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 Westinghouse +1 (машзал 1), 2 (машзал 2) |
| Потужність гідроагрегатів | 4х1,8 + 6,5 (машзал 1), 1х13,7 + 1х26,5 (машзал 2) МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна, підводна |
| Висота греблі | 4,9 м |
| Власник | Puget Sound Energy |
  ГЕС Сноквалмі-Фоллз | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Сноквалмі-Фоллз у Вікісховищі | |
ГЕС Сноквалмі-Фоллз — гідроелектростанція у штаті Вашингтон (Сполучені Штати Америки). Використовує ресурс із річки Snoqualmie, лівої притоки Skykomish, яка у місті Еверетт впадає до затоки П'юджет-Саунд (пов’язана з Тихим океаном через протоку Хуан-де-Фука).
Гідроенергетичну схему облаштували для використання перепаду висот на водоспаді Snoqualmie Falls. Для цього дещо вище від нього у руслі спорудили бетонну греблю висотою 5,5 метра, котра в період повноводдя опиняється під водою, а під час посухи забезпечує захоплення всього стоку для його спрямування у розташований вище водозабір. Від останнього ресурс через шахту діаметром 2,3 метра потрапляє до розташованого на глибині 79 метрів машинного залу розмірами 61х12 метрів та висотою 9 метрів. В 1899 році його обладнали чотирма турбінами типу Пелтон потужністю по 1,5 МВт, а у 1905-му спорудили другу шахту такого ж діаметру та встановили одну турбіну типу Френсіс потужністю 5 МВт.
За кілька років по тому, у 1910-му, став до лад другий машинний зал, споруджений під лівобережним масивом дещо нижче від водоспаду. Спершу тут ввели в експлуатацію одну турбіну типу Френсіс потужністю 9 МВт, до якої в 1957 році додали другий гідроагрегат з турбіною того ж типу та показником 26,5 МВт. Ресурс для їх роботи подається по тунелю довжиною 0,37 км з діаметром 3,7 метра.
На початку 2010-х провели модернізацію станції, яка зокрема включала заміну двох турбін – №5 у першому машинному залі на пристрій з показником 6,5 МВт та №1 у другому залі на турбіну потужністю 13,7 МВт. Ще раніше потужність кожної з турбін типу Пелтон довели до 1,8 МВт, так що загальний показник станції наразі складає 54 МВт. Також в межах модернізації зменшили висоту греблі до 4,9 метра.
Гідроагрегати використовують напір у 82,3 метра.[1][2][3]
Примітки
- ↑ Snoqualmie Falls: One man’s vision - International Water Power. www.waterpowermagazine.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
- ↑ Renovation Marries History, Technology and Environment. www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
- ↑ Puget Sound Energy's Snoqualmie Falls hydropower project reopens after overhaul. www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |