| Вітаутас Бредікіс | |
|---|---|
| лит. Vytautas Brėdikis | |
 | |
| Народження | 20 листопада 1930[1] |
| Смерть | 15 січня 2021[2] (90 років) |
| Країна (підданство) |  СРСР Литва |
| Навчання | Saulė gymnasium, Biržaid (1949) і Вільнюська художня академія (1955) |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Вільнюс |
| Нагороди | |
 Вітаутас Бредікіс у Вікісховищі | |
Вітаутас Бредікіс (лит. Vytautas Brėdikis; 20 листопада 1930, Біржай — 15 січня 2021, Вільнюс) — литовський архітектор, народний архітектор Литовської РСР (1984), лауреат Ленінської премії (1974).
Біографія
У 1937—1949 роках навчався в Біржайський гімназії. Закінчив Вільнюську художню академію в 1955 році.
У 1955—1965 роках працював в Інституті проектування міського будівництва у Вільнюсі, з 1960 року був керівником групи, з 1964 року — головним архітектором проектів.
З 1965 року викладав у Художньому інституті (нині Вільнюська художня академія), доцент (1971), професор (1984), в 1988—1993 роках — ректор Вільнюської художньої академії.
Нагороди і звання
Член Спілки архітекторів Литви, народний архітектор Литовської РСР (1984); заслужений архітектор Литви; лауреат Ленінської премії (1974), премії Ради міністрів СРСР (1975), Державної премії Литовської РСР (1984). Нагороджений орденом Великого князя Литовського Гедиміна третього ступеня (1998), медаллю Незалежності Литви, а також орденом Лицаря архітектури Союзу архітекторів Литви.
Найважливіші роботи
- Житловий район Антакальніс (1960, Вільнюс)
- Житловий район Лаздинай (розпочато в 1967 році, Вільнюс; спільно з Вітаутасом Чеканауськасом; Ленінська премія, яку, крім авторів проекту, отримали також архітектори В. К. Бальчюнас, Г. Валюшкіс, будівельники А. Клейнотас, В. Шилейко[3])
- Автобусний вокзал (1974, Вільнюс; премія Ради міністрів СРСР, 1975)
- Площа в Биржаї з пам'ятником поетові Юлюсом Янонісом (скульптор Константінас Боґданас, 1976)
- Навчальний корпус Вільнюської художньої академії (спільно з В. Насвітісом, 1981; Державна премія Литовської РСР, 1984)
Крім того, проектував типові житлові будинки (1957-1958), сільські школи (1959); підготував проект реставрації Ансамблю Вільнюського університету (1979). Автор проекту виробничого корпусу Будтресту (1973), а також проектів архітектурної частини понад десятка скульптурних надгробних пам'ятників у Вільнюсі та в інших містах і проектів інтер'єрів та виставок; співавтор проекту детального планування і забудови громадського центру на правому березі річки Няріс у Вільнюсі (спільно з А. Насвітісом і В. Чеканауськасом, 1964).
Примітки
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ https://www.lrt.lt/naujienos/kultura/12/1321455/mire-lietuvos-architekturos-sviesulys-prof-vytautas-bredikis
- ↑ А. Папшис. {{{Заголовок}}}. — Вильнюс : Минтис, 1977. — С. 107—108.
Література
- Бредикис Витаутас // Литва. Краткая энциклопедия. — Вильнюс : Главная редакция энциклопедий, 1989. — С. 155. — 22000 прим.
- Mačiulis, Algimantas. Brėdikis Vytautas // Visuotinė lietuvių enciklopedija. — Vilnius : Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2003. — С. 463. — 20000 прим. — ISBN 5-420-01512-9.(лит.)
Посилання
- Dėstytojai [Архівовано 4 січня 2010 у Wayback Machine.] (лит.)
- Algimantas Mačiulis (16 грудня 2002). Vytautas Brėdikis. Visuotinė lietuvių enciklopedija (лит.). Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 9 вересня 2018.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |