| Вільха | |
|---|---|
| |
| Alnus glutinosa типовий | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Березові (Betulaceae) |
| Підродина: | Betuloideae |
| Рід: | Вільха (Alnus) Mill. |
| Види | |
|
≈ 40 видів (див. текст) | |
| |
 Вікісховище: Alnus
| |
Ві́льха (Alnus) — рід дерев і чагарників родини березових (Betulaceae). Зарості вільхи називають вільшняками[1] або вільшинами[2]. Плід — однонасіннєвий горішок, сплюснутий і оточений вузьким крильцем. Горішки дозрівають до осені, але випадають з шишки лише наступної весни. Деревина цінується за легкість обробки та довговічність, включаючи стійкість до гниття у воді. Дерева садять для відновлення слабких та пошкоджених ґрунтів, як декоративні, а іноді використовують у медицині. Регіональні назви — вільши́на, ільха, о́льха́, олеши́на.
Представники роду поширені на північному заході Африки, у Євразії, Північній Америці, на північному заході й заході Південної Америки[3].
Біоморфологічна характеристика
Це листопадні дерева або кущі, до 35 метрів заввишки; стовбурів зазвичай кілька. Кора стовбурів і гілок від світло-сірого до темно-коричневого забарвлення, тонка, гладка, щільна; часто присутні сочевиці. Деревина майже біла, на повітрі червоніє, помірно легка та м'яка, текстура тонка. Листя зазвичай пилчасте або подвійно пилчасте або зубчасте, рідко надрізане або цільне; верхівка змінна, гостра до тупої або загострена до округлої; поверхні від голих до повстяних, знизу іноді смолисто-залозисті. Листкова пластинка від яйцеподібної до еліптичної або оберненояйцеподібної, тонкої до шкірястої; основа змінна, від клиноподібної до округлої. Чоловіче суцвіття видовжене, висяче, циліндричне, з численними приквітками, що перекриваються, кожен приквіток містить (3 або)4(або)5 приквіточків і 3 квітки; чашечка 4-лопатева; тичинки (1-)4. Жіноче суцвіття 1 або 2 в китиці або волоті, яйцеподібне або еліпсоїдне, конусоподібне; приквітки численні, що перекривають один одного, дерев'янисті, стійкі, верхівка 5-лопатева, кожен приквіток підтримує 2 квітки. Горішки по 2 в кожній пазусі приквітка, стиснуті, з перетинчастими або паперистими крильцями. Усі вільхи симбіотично асоціюються з видами актиноміцету Frankia, що призводить до утворення бульбочок на коренях рослин та фіксації атмосферного азоту[4][5].
Етимологія
Родова назва Alnus латинського походження, що, своєю чергою, походить від протоіталійського *alznos, яке походить від протоіндоєвропейського *h₂élsnos від *h₂élis. Українська назва вільха праслов'янського (*olьxa або *jelьxa) й того ж таки індоєвропейського походження, а іє. *alis-, *elis- — «вільха» походить, можливо, від *el-, *ol- — «жовтий, червоний» (вільхове дерево червоне всередині)[6].
Використання
Швидке зростання вільхи та її стійкість до несприятливих умов призвели до її використання в агролісівництві (наприклад, відновлення кар'єрів, вигорілих ділянок, занедбані сільськогосподарські угіддя тощо). Дерево має розгалужену кореневу систему й може бути висаджене для контролю ерозії берегів. Завдяки фіксації азоту і стійкості до забруднених ґрунтів, його можна використовувати для рекультивації земель, особливо на вугільних відвалах. Види вільхи можуть мати декоративну цінність як садові рослини або бонсай. Вільхова деревина використовується у виробництві електрогітар для виготовлення корпусів. Її також використовували для виготовлення відер та діжок. Шишки цих дерев використовуються в акваріумах для підкислення та забарвлення води в бурштиновий колір; таніни, які вони виділяють, корисні для риб. Вільха використовується місцево як паливо. Вільха мала використання у традиційній медицині; але зараз використовується мало[7].
Види
До роду належить приблизно 41 вид згідно з Plants of the World Online[3]:
- Alnus subg. Alnus
- Alnus acuminata Kunth
- Alnus cordata (Loisel.) Duby
- Alnus cremastogyne Burkill
- Alnus glutinosa (L.) Gaertn.
- Alnus hirsuta (Spach) Rupr.
- Alnus incana (L.) Moench
- Alnus japonica (Thunb.) Steud.
- Alnus jorullensis Kunth
- Alnus lusitanica Vít, Douda & Mandák
- Alnus matsumurae Callier
- Alnus nepalensis D.Don
- Alnus oblongifolia Torr.
- Alnus orientalis Decne.
- Alnus rhombifolia Nutt.
- Alnus rohlenae Vít, Douda & Mandák
- Alnus rubra Bong.
- Alnus serrulata (Aiton) Willd.
- Alnus subcordata C.A.Mey.
- Alnus trabeculosa Hand.-Mazz.
- Alnus subg. Clethropsis
- Alnus formosana (Burkill) Makino
- Alnus maritima (Marshall) Muhl. ex Nutt.
- Alnus nitida (Spach) Endl.
- Alnus subg. Alnobetula
- Alnus alnobetula (Ehrh.) K.Koch
- Alnus firma Siebold & Zucc.
- Alnus mandschurica (Callier) Hand.-Mazz.
- Alnus maximowiczii Callier
- Alnus pendula Matsum.
- Alnus sieboldiana Matsum.
- без підроду:
- Alnus betulifolia G.Y.Li, Z.H.Chen & D.D.Ma
- Alnus djavanshirii H.Zare
- Alnus dolichocarpa H.Zare, Amini & Assadi
- Alnus fauriei H.Lév. & Vaniot
- Alnus ferdinandi-coburgii C.K.Schneid.
- Alnus glutipes (Jarm. ex Czerpek) Vorosch.
- Alnus hakkodensis Hayashi
- Alnus henryi C.K.Schneid.
- Alnus lanata Duthie ex Bean
- Alnus mairei H.Lév.
- Alnus paniculata Nakai
- Alnus serrulatoides Callier
- Alnus vermicularis Nakai
Також описано один викопний вид: Alnus heterodonta
В Україні росте три види:
- Вільха чорна (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.)
- Вільха сіра (Alnus incana (L.) Moench)
- Alnus alnobetula (Ehrh.) K.Koch — вільха зелена, як Alnus viridis (Chaix) DC. = Alnus alnobetula subsp. alnobetula
Галерея
-
Загальний вигляд Alnus glutinosa -
Стовбур Alnus incana -
Листя Alnus firma -
Листя Alnus hirsuta -
Сережки Alnus serrulata
Див. також
Примітки
- ↑ Значення слова «вільшняк». Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
- ↑ Слово "вільшина" (СУМ). Словник української мови (українською) . Архів оригіналу за 12 травня 2019.
- ↑ а б Alnus Mill.. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 2 травня 2021. (англ.)
- ↑ Alnus. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 05.07.2025.
- ↑ Alnus. Flora of China. efloras.org. Процитовано 05.07.2025.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 399, 400.
- ↑ Alnus. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 05.07.2025.
Посилання
- ВІЛЬХА [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
Література
- Фітомаса вільшняків Західного Полісся України : монографія / П. І. Лакида, І. В. Блищик. — Київ ; Корсунь-Шевченківський : Майдаченко І. С. [вид.], 2010. — 236 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 211–234. — 300 прим. — ISBN 978-966-8302-25-1
- Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Відп.ред. А. М. Гродзінський. — К.:Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.— 544 с. ISBN5—88500—055—7