Віллі Фідлер
Фідлер (другий праворуч) під час Великого дня авіації (Кассель-Вальдау, 1938).
Народився	23 січня 1908(1908-01-23)  Фройденштадт
Помер	17 січня 1998(1998-01-17) (89 років)  Лос-Алтос-Гілс, Санта-Клара, Каліфорнія, США
Країна	Німеччина  США
Діяльність	винахідник
Знання мов	німецька
Нагороди

Віллі Ахім Фідлер (нім. Willy Achim Fiedler; 23 січня 1908, Фройденштадт, Німецька імперія — 17 січня 1998, Лос-Алтос-Гілс, США) — німецький і американський ракетобудівник, авіаконструктор і льотчик-випробувач^[1]. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Син фотографа^[2]. Закінчив середню школу в 1926 році і Вище технічне училище Штутгарта в 1932 за фахом інженер. Одночасно він навчився планувати на Вассеркуппе в 1928 році і пройшов курс польоту з двигуном у Штутгарті в 1930 році^[3]. Разом з Еріхом Бахемом він брав участь у змаганнях з планеризму в Рені.

Свою професійну кар'єру Фідлер розпочав у 1934 році як кваліфікований інженер у Штутгарті. На фабриці Ruhrtaler Maschinenfabrik Schwarz & Dyckerhoff GmbH, що належала тестю Бахема, він розробив висотний планер Ruhrtaler Ru 3^[4]. Потім він завершив проєктне навчання в компанії British Aircraft у 1936 році. В 1937 році вирушив до Німецького науково-дослідного інституту авіації у Берліні. Приблизно в середині 1930-х років Фідлер завершив навчання на «льотного інженера» — нещодавно створену професію, яка включала роботу в експериментальних програмах, що проводяться промисловістю та державою, у тому числі курс льотчика-випробувача, який він закінчив у 1937 році^[5]. У 1938 він став начальником відділу типових випробувань на заводі Фізелера в Касселі, а 1940 року — головним пілотом. 9 липня 1941 року він здійснив перший політ на Fieseler Fi 256 V1 у Кассель-Вальдау^[6]. У 1942 році отримав звання льотного капітана^[3].

Під час Другої світової війни Фідлер відіграв ключову роль у розробці німецької «зброї відплати» Фау-1 у Пенемюнде, а з 1944 року був керівником проєкту з розробки пілотованої летючої бомби Fieseler Fi 103R Reichenberg, на якій він також літав сам. Відділ, який він очолював у Берліні-Шенефельді, називався Segelflug Reichenberg GmbH. Одномісний Fi 103 (Reichenberg III) створили в дуже стислий термін. Тестування проводили різні пілоти, такі як Гайнц Кенше та Ганна Райч^[7].

У 1942 році він став співзасновником Bachem-Werke, а в 1944 році разом з Еріхом Бахемом розробив перехоплювач Bachem Ba 349, ґрунтуючись на ідеї Вернера фон Брауна^[8].

Після закінчення війни у ​​1946 році Фідлер відкрив інженерне бюро в місті Кірхгайм-унтер-Тек. У 1948 році він емігрував до США зі своєю сім'єю, щоб працювати над розробкою ракет у Випробувальному ракетному центрі ВМС США в Пойнт-Мугу, спочатку разом із Робертом Люссером над ракетою Republic JB-2 Loon. Він служив радником зі створення ракет SSM-N-8 Regulus та SM-62 Snark компанії Northrop.

Влітку 1955 року він разом зі своїм другом Сіднеєм Шарпом був присутній на військово-промисловій конференції, на якій ВМС США заявили, що хочуть будувати більші підводні човни, з яких можна буде запускати керовані ракети. Тема, як їх можна буде запустити з-під води, ще не продумувалася. Фідлер запропонував запускати ракети із трубок стисненим повітрям^[9]. У 1956 році його найняла компанія Lockheed Corporation, яка щойно отримала контракт на розробку ракети середньої дальності «Поларіс». Він працював там у нещодавно створеному ракетно-космічному відділі в Саннівейлі, став головним науковим співробітником у 1958 році та брав участь у розробці ракет «Поларіс», «Посейдон» та «Трайдент». Вийшов на пенсію у 1973 році. Записи Фідлера, починаючи з 1933 року, зберігаються в архівах Гуверівського інституту Стенфордського університету^[10].

У 1937 році одружився з Гретою Ланге (16 червня 1914 — 22 серпня 1993). У пари народились 3 дочки: Петра, Моніка і Карен. Незабаром після смерті Грети одружився з Монікою Ламбрехт, донькою інженера Герберта Вагнера^[11].

• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (1 вересня 1944)

• Wilhelm Hellmold: Die V 1. Bechtle, 1993, S. 114, S. 151.
• Who's who in world aviation and astronautics. Band 2, 1958, S. 158.