Ця стаття потребує істотної переробки. Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікувати. Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія: Статті, що необхідно поліпшити. Тому, хто додав шаблон: зважте на те, щоб повідомити основних авторів статті про необхідність поліпшення, додавши до їхньої сторінки обговорення такий текст: {{subst:поліпшити автору|Віленська колегія|28 листопада 2022}} ~~~~, а також не забудьте описати причину номінації на підсторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити за відповідний день. (28 листопада 2022)

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2023)

Віленська колегія
Країна	Литва
Розташування	Вільнюс
54°40′42″ пн. ш. 25°17′22″ сх. д. / 54.67833333° пн. ш. 25.28944444° сх. д. / 54.67833333; 25.28944444
Засновано	1570
Сайт	vjg.lt
Віленська колегія у Вікісховищі

Єзуїтський колегіум у Вільнюсі - колегіум, заснований у 1570 р. у Вільнюсі, у 1579 році перетворений на Віленську академію та університет Товариства Ісуса.

Єзуїтів привів до Вільнюса в 1569 році єпископ Валеріан Протасевич. У 1570 – 1572 рр. колегію організував Станіслав Варшавицький, а офіційне відкриття колегії відбулося 18 липня 1570 року. Це був третій єзуїтський колегіум у Речі Посполитій (після колегіумів у Браневі та Пултуську). Будинки коледжу зведені поряд з костелом св. Йоана, яку Жигмунт Август передав єзуїтам у 1571 році. У 1574 – 1579 рр. ректором колегії був Петро Скарга, який розпочав зусилля щодо перетворення колегії на університет .

7 липня 1578 р. Стефан Баторій видав у Львові перший привілей, який надавав колегіям ті самі права, що й академіям та університетам, але без великої чи малої печатки Великого князівства Литовського привілей не мав на той час сили. Великою печаткою опікувався канцлер Миколай Радзивіл Рудий, кальвініст за вірою. 1 квітня 1579 р. Стефан Баторій видав другий привілей, згідно з яким єзуїтський колегіум мав бути перетворений на академію (лат. Almae Academia et Universitas Vilnensis Societatis Jesu), а король і великий князь виділили відповідні кошти на ця мета. Канцлер знову відмовився поставити велику печатку, але Стефан Баторій переконав підканцлера Єстахія Воловича, також кальвініста, прикріпити до привілею малу печатку і тим самим надати йому законної сили. Вже 30 жовтня 1579 року папа Григорій XIII своєю буллою підтвердив цей привілей.