Вулиця генерала Тарнавського Львів
Верхня Тарнавського (неподалік від початку узвозу)
Місцевість	Снопків
Район	Галицький, Личаківський
Назва на честь	Мирона Тарнавського
Колишні назви
Тарновськоґо, Гайнріх фон Трейчкеґассе, Тарновського; Сераковського, Арндтштрассе, Сераковського; Кутузова
польського періоду (польською)	Tarnowskiego; Sierakowskiego
радянського періоду (українською)	Тарновського, Кутузова
радянського періоду (російською)	Тарновского, Кутузова
Загальні відомості
Протяжність	1490 м
Координати початку	49°49′56.4″ пн. ш. 24°02′27.5″ сх. д. / 49.832333° пн. ш. 24.040972° сх. д. / 49.832333; 24.040972
Координати кінця	49°49′35.7″ пн. ш. 24°02′35.8″ сх. д. / 49.826583° пн. ш. 24.043278° сх. д. / 49.826583; 24.043278
поштові індекси	79017[1]
Транспорт
Рух	односторонній
Покриття	бруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 3—110, 57а, 60а, 69а, 72а, 74а, 74в, 100а, 104а, 104б, 106а, 112, 114, 116, 118, 118а, 120[2]
Архітектурні пам'ятки	№ 8, 12, 13, 14, 15, 16, 25, 26, 30, 33, 35, 38, 39, 43, 45, 46, 47, 54, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 72, 74, 75, 79, 80, 85, 86, 89, 91, 99, 101, 104[3]
Храми	каплиця парафії Покрову Пресвятої Богородиці
Навчальні заклади	природничий коледж ЛНУ імені Івана Франка, ДНЗ № 41 «Ластівка», кафедри факультету електроніки та комп'ютерних технологій Львівського національного університету імені Івана Франка, ДЮСШ № 9 імені Г. Я. Прокопенка, КЗ «ДЮСШ імені Дмитра Оббаріуса»
Поштові відділення	ВПЗ № 17 (вул. Івасюка, 19)[1]
Аптеки	«Аптека ЗІ»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця Тарнавського у Вікісховищі

Вулиця Тарна́вського — вулиця у Личаківському та Галицькому районах Львова, у місцевості Снопків. Сполучає дві частини вулиці Зеленої (початок від будинків № 28, 30) — нижню Зелену і верхню Зелену. Друга серед вулиць Львова за кількістю пам'яток архітектури. На вулиці розташовані 42 будинки-пам'ятки архітектури місцевого значення.

Вулиця складається з двох частин: долішньої та горішньої. Ці частини з'єднані між собою порівняно коротким підйомом-спуском у формі зиґзаґу і власне завдяки йому вулиця Тарнавського вважається однією з найоригінальніших та найромантичніших вулиць Львова.

Рух вулицею односторонній — від перехрестя з початком вул. Патріарха Любомира Гузара у бік центру (згори донизу) та від 2016 року змінено схему руху транспорту, а саме частина вулиці Тарнавського та вулиця Патріарха Гузара зроблено односторонніми у протилежних напрямках таким чином, щоб вони утворювали своєрідне кільце^[4].

Прилучаються вулиці: Олександра Архипенка, Патріарха Любомира Гузара, Ольги Басараб.

У 1944 році з двох окремих вулиць утворено нову вулицю, завдовжки близько 1,49 км. Її назвали — вулиця Кутузова, на честь російського військового діяча, дипломата, князя, фельдмаршала Михайла Кутузова. Від 1992 року — вулиця Тарнавського, на честь українського полководця, головнокомандувача військами УГА Мирона Тарнавського^[5]. До того назви вулиць-попередниць змінювались неодноразово, переважно у зв'язку зі змінами політичних режимів.

Ділянка вулиці від будинків № 28, 30 до будинку № 104 на вулиці вулиці Зеленій

• від 1907 року — вулиця Тарновскєґо, на честь державного, політичного, військового діяча Польського королівства, Великого гетьмана коронного гетьмана Яна Тарновського.
• від 1943 року — вулиця Генріх фон Трейчкеґассе, на честь німецького історика, політика, літературного критика, професора, автора п'ятитомного видання «Історії Німеччини у XIX столітті» Генріха фон Трейчке.
• від липня 1944 року — вулиця Тарновського, повернена стара довоєнна назва вулиці.

Ділянка вулиці від будинків № 72, 74 до будинку № 100а на вулиці Тарнавського

• від 1936 року — вулиця Сераковського, на честь діяча польського визвольного руху Зиґмунта Сераковського.
• від 1943 року — Арндтштрассе.
• від липня 1944 року — вулиця Сераковського, повернена стара довоєнна назва вулиці.

30 липня 2017 року на вулицях вулиця Льва Толстого (нинішня вул. Патріарха Любомира Гузара) і Тарнавського відбулися зйомки одного з епізодів містично-філософського трилера «13-й автобус»^[6].

Переважна більшість будинків на вулиці Тарнавського внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

№ 3 — триповерхова чиншова кам'яниця. В будинку мешкав Емануель Августинович де Рошко^[7], польський науковець вірменського походження, професор, вчитель іноземних мов (латинська, грецька, німецька) 3-ї міської гімназії імені Цісаря Франц Йосифа І (від 1919 року — Державна 3-я міська гімназія імені Короля Стефана Баторія) у 1901—1926 роках. Директор приватної жіночої гімназії при жіночому монастирі «Сакре-Кер» у Львові у 1926—1932 роках^[8].

№ 5 — триповерхова чиншова кам'яниця, на першому поверсі якої за радянських часів містився опорний пункт правопорядку.

№ 9 — триповерхова чиншова кам'яниця. У 1933—1935 роках в будинку містився офіс Львівської спілки польських художників і дизайнерів, до якої належали Софія Альбіновська-Мінкевич, Северин Борачок, Фелікс Вигживальський, Мар'ян Внук, Ерно Ерб, Іван Іванець, Володимир Ласовський, Леопольд Левицький, Людвик Лиллє, Ярослава Музика, Анджей Пронашко, Яніна Райхерт-Тот, Ян Генрик Розен, Магріт Сельська, Казимир Сіхульський, Юзеф Стажинський, Людвік Тирович, Фредерік Тодт. Від 1937 року був головою товариства був Леон Хвістек, а скарбником спілки був Роман Сельський^[9]. Також у міжвоєнний період у будинку містилася художня майстерня батику «Поляна».

№ 11 — триповерхова чиншова кам'яниця. Від 1950-х років тут працювала майстерня з ремонту взуття.

№ 13 — триповерхова чиншова кам'яниця, споруджена у 1910 році для доктора Володимира Орського. У цьому будинку мешкав український науковець, Доктор біологічних наук, професор, Заслужений діяч науки України, завідувач кафедри ботаніки Львівського державного медичного інституту Григорій Козій^[9]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1286-м^[3].

№ 15 — триповерхова чиншова кам'яниця. В будинку у 1910-х—1930-х роках мешкав Клаудіуш Філасевич^[10] польський науковець, професор, директор львівської художньо-промислової школи (нині — Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша). Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1288-м^[3].

№ 17 — триповерхова чиншова кам'яниця. В будинку мешкала Чеслава Буркацька-Куліґовська^[11], польська театральна актриса, солістка, згодом перша танцівниця балетної трупи львівського міського театру (1909—1927)^[12]. Після виходу на пенсію у 1927 році вона керувала балетною школою у Львові^[13].

№ 25 — триповерхова чиншова кам'яниця, споруджена 1912 року за проєктом Кароля Турковського у стилі пізньої сецесії на спільне замовлення Берти і Освальда Ґлясів та Марії і Рудольфа Рехерів^[14]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1290-м^[3].

№ 33 — двоповерхова чиншова кам'яниця, споруджена у 1922 році за проєктом архітектора Петра Тарнавецького^[9]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 604-м^[3].

№ 35 — вілла, споруджена у 1922 році за проєктом архітектора Петра Тарнавецького^[9]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1293-м^[3].

№ 39 — триповерхова чиншова кам'яниця, споруджена 1938 року за проєктом архітектора Марека Ляксера у стилі функціоналізму. Будинок добре вписується у наявну модерністичну забудову вулиці Тарнавського^[15]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 963-м^[3].

№ 43 — чотириповерхова чиншова кам'яниця, споруджена у стилі ар деко у 1925 році за проєктом архітектора Петра Тарнавецького. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1295-м^[3].

№ 45 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1296-м^[3].

№ 47 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 964-м^[3].

№ 55 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 965-м^[3].

№ 57 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 966-м^[3].

№ 59 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 967-м^[3].

№ 61 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 968-м^[3].

№ 63 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 969-м^[3].

№ 65 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 970-м^[3].

№ 67 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 971-м^[3].

№ 69 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1299-м^[3].

№ 71 — вілла, збудована у стилі класицизм за проєктом львівського архітектора Владислава Дердацького, реалізованого Спілкою Дердацького і Мінкевича у 1913—1922 роках. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1300-м^[3].

№ 75 — колись житловий будинок, а нині в будівлі міститься приватний готель «Вілла Станіславський»^[16]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1303-м^[3].

№ 79 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1617-м^[3].

№ 85 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1306-м^[3].

№ 89 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 972-м^[3].

№ 91 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 973-м^[3].

№ 99 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1308-м^[3].

№ 101 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2213-м^[3].

№ 107 — За цією адресою у 2000 році було відкрито природничий коледж Львівського національного університету імені Івана Франка^[17]. Крім коледжу в будівлі розташовані кафедри: оптоелектроніки та інформаційних технологій, сенсорної та напівпровідникової електроніки, радіофізики та комп'ютерних технологій, оптоелектроніки та інформаційних технологій факультету електроніки та комп'ютерних технологій Львівського національного університету імені Івана Франка^[18].

№ 109 — За Польщі тут була цегельня Арона Нахта. На місці цегельні у 1960-х роках споруджено декілька стандартних п'ятиповерхових житлових будинків^[9], серед них й гуртожиток Музичної академії. За радянських часів у гуртожитку працював прокатний пункт. Нині одне з приміщень гуртожитку орендує стоматологічна клініка Олександра Драганчука^[19].

№ 2, 4, 6, 8 — комплекс триповерхових чиншових кам'яниць, споруджений у 1910—1911 роках за проєктом архітектора Петра Тарнавецького для члена міської ради, різник і кам'яничника Міхала Деметера. Багате сецесійне оздоблення збереглося на фасаді подвійної кам'яниці під № 6, 8 — маскарони роботи скульптора Якуба Рисяка, мереживні металеві балюстради, кольорові майолікові плитки, химерні консолі карнизу, над якими височіє невелика стрімка вежа^[9]. В будинку № 6 у 1908—1914 роках мешкав видатний польський математик, професор Львівського університету Вацлав Серпінський, а в будинку № 8 у 1922—1943 роках разом з родиною мешкав польський мікробіолог, професор Варшавського медичного університету Генрик Мейсель. Будинок № 8 внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1284-м^[3]. Між першим і другим поверхами цього будинку збереглася металева інформаційна табличка, яка сповіщає, що спорудженням будинків керував архітектор Петро Тарнавецький.

№ 10 — триповерховий житловий будинок.

№ 12 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1285-м^[3].

№ 14 — житловий будинок. У 1930-х роках в будинку мешкав чільний діяч Юнацтва ОУН Микола Лебідь, згодом український політик, один із лідерів ОУН—УПА. Перший начальник Служби безпеки ОУН (1940—1941). Організатор замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького у 1934 році^[9]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1286-м^[3].

№ 16 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № № 1289-м^[3].

№ 18 — у цьому будинку мешкав доктор права, радник крайового суду Северин Берсон^[20][21].

№ 26 — триповерхова кам'яниця львівського архітектора Петра Тарнавецького, споруджена за власним проєктом у 1911—1912 роках в стилі раціональної сецесії з необароковими елементами. Тут, протягом 1912—1932 років, також містилося проєктне бюро архітектора. У травні 1914 року Тарнавецький звернувся з проханням про подальше заселення трьох помешкань в підвалах у зв'язку з їх осушенням, що задовільнили у липні того ж року. Після 1932 року власником будинку був Станіслав Дейхес. У 1980-х роках художники Валерій Гнатенко та Володимир Богуславський розписали хрестове склепіння вестибюлю, а Юрій Родзевич на замовлення клубу авіаторів зробив розпис у підвальному приміщенні, де тоді розташовувався цей клуб^[22]. Пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1291-м^[3].

№ 30 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1292-м^[3].

№ 32 — до 1914 року в будинку мешкав відомий польський історик, військовик, політик Мар'ян Кукєл.

№ 38 — кам'яниця збудована у 1930 році за проєктом архітектора Тадеуша Врубеля. Фасад будинку оздоблений вставками в техніці сграффіто та барельєфами з зображеннями персонажів давньогрецької міфології — богинь Флори, Помони та Діани^[23]. Пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1294-м^[3].

№ 46 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2212-м^[3].

№ 48 — шестиповерховий житловий будинок бізнес класу, споруджений будівельною компанією «Будінвест» та зданий в експлуатацію 2016 року^[24].

№ 54 — кам'яниця Феліції Рильської, збудована у 1913 році за проєктом львівського архітектора Яна Новорити. В аттику вміщено барельєф «Битва гладіаторів» авторства Якуба Рисяка^[25]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1297-м^[3].

№ 68 — житловий триповерховий будинок, що на початку ХХ століття перебував у власності судді Александера Білінського^[26] та його дружини Марії^[27]. У 1912—1926 роках тут винаймав помешкання польський науковець Бенедикт Фулінський. У 1912 році він одружився зі Стефанією Гаузер, дочкою відомого польського історика Леопольда Гаузера. Молода сім'я, де зростали четверо синів та донька до 1926 року мешкала у цьому будинку. Саме для дітей у 1926 році і збудували нову триповерхову віллу на вулиці Тарновського, 82^[28]. У міжвоєнний період в будинку містилася редакція часопису «Природа і техніка» (редактор Леон Лепкі)^[29].

№ 72 — триповерховий житловий будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1301-м^[3].

№ 74 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1302-м^[3].

№ 74а — від 2017 року тут працює міжнародна школа медичної косметології «Mediocris». Заснована Софією Грицак. Програма занять у школі побудована згідно з міжнародними стандартами та вимогами надання освіти в галузі естетичної медицини^[30].

№ 80 — триповерховий житловий будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1304-м^[3].

№ 82 — триповерхова вілла, споруджена у 1926 році у необароковому стилі за проєктом архітектора Вавжинця Дайчака для Бенедикта Фулінського^[pl], польського науковця, доцента, а згодом професора зоології Львівської політехніки^[9]. Тут Бенедикт Фулінський мешкав разом з сім'єю^[31]. Нижня частина була просторою двоповерховою квартирою для сім'ї, а верхню — здавали в оренду. У 1930—1941 роках орендарем помешкання на третьому поверсі був професор Львівського університету Леон Хвістек^[32][33], де мешкав з дружиною Ольгою та донькою Аліною. Після від'їзду Леона Хвістека у помешканні на третьому поверсі знайшов притулок професор Львівського університету Гуго Штейнгауз з дружиною та матір'ю. У травні 1942 року в будинку на Тарновського з'явився новий мешканець — польський авіатор Мечислав Бородей, що згодом очолив військову розвідку Львівської округи Армії Крайової. На першому поверсі вілли Фулінських розташовувався його штаб. У вересні 1944 року на віллі з'явився новий нелегальний мешканець — серб Драган Сотирович, офіцер югославської армії, четник, який долучився до армії Крайової. У 1946 році Фулінські продали свою віллу і з останнім ешелоном викладачів Львівської Політехніки виїхали до Польщі. У віллу, вже на тогочасній вулиці Кутузова, заселилися нові власники. За радянського часу, у 1950-х роках віллу розділили на п'ять квартир, а там, де колись мешкав Леон Хвістек, мешканці тримали кіз. У 1990-х роках на горищі вілли сталася пожежа. Ліквідація її наслідків закінчилася перебудовою даху з боку Тарнавського^[28]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1305-м^[3].

№ 86 — житловий будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1307-м^[3].

№ 88 — житловий будинок.

№ 90 — житловий будинок, власницею якого у 1930-х роках була Софія Басдген^[34].

№ 100 — за радянських часів в будинку містився дитячий садок, нині тут працюють ДЮСШ № 9 (плавання, спортивне орієнтування)^[35][36] та № 10 (легка атлетика, дзюдо)^[37]. 5 березня 2021 року ДЮСШ № 10 присвоєне ім'я Дмитра Оббаріуса і тепер — КЗ «ДЮСШ імені Дмитра Оббаріуса»^[38]. Нещодавно львівській ДЮСШ № 9 присвоєне ім'я уславленого львівського олімпійця Георгія Прокопенка^[39]. Також одне з приміщень займає відділення кур'єрської пошти «Експресіум»^[40].

№ 100а — 17 листопада 1964 року у будинку був відкритий дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 41 «Ластівка», розрахований на 87 дітей, котрий працює й донині^[41].

№ 104 — житловий будинок з наріжною цибулястою банею, збудований у 1924 році для архітектора Адольфа Піллера за його власним проєктом. У 1930-х роках тут мешкав Михайло Лазорко, український кооперативний і громадський діяч, керівник кооперативу «Народна торгівля»^[9]. Нині у підвальному приміщенні міститься салон краси «Модена». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1309-м^[3].

№ 104б — житловий будинок, перший поверх якого від 1960-х років займали магазини «Продукти» та «Меблі». У 2015 році тут працювали крамниці «Зелене око», «Два кроки від дому», кав'ярня-пекарня «Братванка». Станом на червень 2022 року на першому поверсі будинку містяться крамниці «Чарка до свята» (алкогольні напої), «Чистенько» (побутова хімія), аптечна крамниця мережі «ЗІ» та крамниця мережі «Близенько» (продукти), а також працює квест-кімната «Genius Quest»^[42].

№ 106 — за цією адресою знаходиться каплиця парафії Покрову Пресвятої Богородиці Галицького деканату Львівської архієпархії УГКЦ.

№ 106а — у 1975 році за цією адресою збудовано гуртожиток на 500 місць для Львівського технікуму легкої промисловості^[43]. Нині у цьому приміщенні діють — фітнес-центр «Санте», бар-паб «Ассоль».

№ 118 — у радянські часи, на торцевій стіні житлового будинку знаходилася велика мозаїка із зображенням дітей, що танцюють, що нині закрита теплоізоляційними плитами. В цьому будинку певний час мешкало подружжя Ігоря та Ірини Калинців, які у власному помешканні видавали самвидавний літературно-громадський альманах «Євшан-зілля»^[44].

• Матвій Ганапольський — відомий український та російський журналіст, театральний режисер, радіоведучий, телеведучий, письменник-фантаст.
• Ігор Калинець — український поет і прозаїк, Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.
• Ірина Калинець — українська письменниця, поетеса, активістка українського національного і правозахисного руху, філолог.
• Олександр Кривенко — український журналіст.
• Соня Сотник — українська радіоведуча, співачка, конферансьє.
• Брейтбург Кім — радянський і російсько-український музичний продюсер, аранжувальник і композитор, звукорежисер, вокаліст.
• Михайло Фрідман - російський олігарх банкір і засновник "Альфа групп".

Вулиця Тарнавського у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Львів»
	Вулиця Тарнавського у Вікісховищі?

• Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 32—33. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 61. — ISBN 966-603-115-9.
• Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 255. — 750 прим. — ISBN 978-966-03-7863-6.
• Мельник І. В. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 352 с. — ISBN 978-617-629-076-6.
• Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — 384 с. — ISBN 978-966-7022-79-2.
• Мельник І. В., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 175—176. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Włodek P., Kulewski A. Lwów: pzewodnik. — Pruszkow: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2006. — S. 253—254. — ISBN 83-89188-53-8. (пол.)
• Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
• Z kroniky żałobnej. Ś. p. Emanuel Augustynowicz de Roszko // Posłaniec Św. Grzegorza. — 1933. — r. VII. — nr. 7—8 (74—75). — S. 91—92. (пол.)
• Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol z informatorem m. stoł. Warszawy, województwa krakowskiego, pomorskiego, poznańskiego i śląskiego: rocznik 1935/1936. — Kraków, 1936. — 685 s. (пол.)

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Генерала Тарнавського. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 18 березня 2021.
• Проєкт «Міський медіаархів»: Околиці вулиці генерала Тарнавського. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 18 березня 2021.
• Ілько Лемко. Тарнавського вул. pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 14 червня 2023. Процитовано 18 березня 2021.
• Європейський стиль і безпека вулиці Ген. М. Тарнавського: на розгляді. lviv.pb.org.ua. Процитовано 18 березня 2021.