Вулиця Йосифа Сліпого Львів
Початок вулиці (долішня частина)
Місцевість	Снопків, Погулянка
Район	Личаківський
Назва на честь	Йосифа Сліпого
Колишні назви
Кордіана, Королівська, Собіньськоґо, Лейбніцґассе, Фріц Ройтерґассе, Собінського, Успенського, Радищева
польського періоду (польською)	Kordjana, Królewska, Sobińskiego
радянського періоду (українською)	Собінського, Кордіана, Успенського, Радищева
радянського періоду (російською)	Собинского, Кордиана, Успенского, Радищева
Загальні відомості
Протяжність	550 м
Координати початку	49°49′50.96″ пн. ш. 24°02′35.01″ сх. д. / 49.8308222° пн. ш. 24.0430583° сх. д. / 49.8308222; 24.0430583
Координати кінця	49°49′43.16″ пн. ш. 24°02′31.35″ сх. д. / 49.8286556° пн. ш. 24.0420417° сх. д. / 49.8286556; 24.0420417
поштові індекси	79017[1]
Транспорт
Автобуси	№ 46[2]
Тролейбуси	№ 24, 31[2]
Маршрутні таксі	№ 15, 37, 43[2]
Зупинки громадського транспорту	«Львівводоканал»[2]
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 1—33, 3а, 8а, 20а, 20б, 31а[3]
Архітектурні пам'ятки	№ 8а, 9, 11, 12, 16, 21, 27[4]
Навчальні заклади	Львівське вище професійне училище побутового обслуговування
Поштові відділення	ВПЗ № 17 (вул. Івасюка, 19)[1]
Забудова	віденська сецесія, конструктивізм, забудова початку XXI століття
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r4492407
Мапа
Вулиця Йосифа Сліпого у Вікісховищі

Ву́лиця Йо́сифа Сліпо́го — вулиця в Личаківському районі міста Львова, у місцевостях Снопків, Погулянка. Сполучає долішню частину вулиці Зеленої з вулицею Ольги Басараб.

Вулиця складається з двох частин: долішньої (біля вулиці Зеленої) та горішньої, яка зиґзаґом підіймається до вулиць Ольги Басараб, Патріарха Любомира Гузара і Мирона Тарнавського.

Прилучається вулиця Карпатська.

Вулиця з'явилася на початку XX століття. Горішня і долішня частини мали різні назви.

Горішня частина вулиці у різні роки мала наступні назви:

• від 1911 року — вулиця Кордіана, на честь однойменного драматичного твору Юліуша Словацького.
• від 1943 року — Ляйбніцґассе, на честь провідного німецького філософа, логіка, математика, фізика, мовознавця та дипломата Готфріда Ляйбніца.
• від липня 1944 року — вулиця Кордіана, повернена стара довоєнна назва вулиці.
• від 1946 року — вулиця Успенського, на честь видатного російського письменника, народника Гліба Успенського.

Долішня частина вулиці у різні роки мала наступні назви:

• від 1916 року — вулиця Королівська.
• від 1926 року — вулиця Собіньськоґо, на честь польського культурно-освітнього діяча, педагога, куратора Львівської шкільної округи Станіслава Собінського.
• від 1943 року — Фріц Ройтерґассе, на честь німецького музикознавця, композитора та музичного педагога Фріца Ройтера.
• від липня 1944 року — вулиця вулиця Собінського, повернена стара довоєнна назва вулиці.
• від 1945 року — вулиця Радищева, на честь російського письменника, просвітителя, дисидента Олександра Радищева.

У 1980-х роках вулицю Успенського було приєднано до вулиці Радищева, яка 1992 року була перейменована на честь видатного українського церковного і громадського діяча, кардинала УГКЦ Йосифа Сліпого.

Вулиця Йосифа Сліпого забудована дво-, три- та чотириповерховими кам'яницями початку XX століття та міжвоєнного періоду. Є також один 5/6-поверховий будинок радянського зразка та один сучасний чотириповерховий будинок покращеного планування.

До вулиці прилягає кілька незабудованих ділянок, на деяких облаштовано спортивні майданчики, зокрема, наприкінці 2016 року, відкрито сучасний спортивний майданчик з вуличними тренажерами для різних вікових категорій поблизу будинку № 23^[5].

В долішній частині вулиці розташовано декілька кам'яниць, що нагадують невеликі палацики. Деякі з будинків внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення м. Львова.

№ 3 — житловий будинок. За радянських часів перший поверх будинку займав магазин «Овочі-фрукти».

№ 7 — колишній академічний дім імені А. Потоцького, збудований 1909 року за проектом архітектора Адольфа Піллера, з аттиком у ренесансному стилі. Фундатор цієї будівлі Якуб Герман розподілив двома рівними частинами його приміщення між польськими та єврейськими студентами. Пізніше замість аттики добудували ще один поверх. У 1950-х роках у будівлі колишнього академічного дому містився гуртожиток № 1 Львівського медичного інституту.

№ 9 — вілла збудована у 1927—1928 роках за проєктом архітектора Ізраеля Маркуса Зобеля у стилі дворкового неокласицизму на замовлення одного з співвласників фабрики цукру, шоколаду та какао «Ґазет» Самуїла Зіманда. Вілла декорована рельєфною скульптурою міфологічної істоти — сирени над входом поміж двох колон коринфського ордеру. У віллі Зіманда у 1940—1950-х роках містився готель «Аерофлоту», згодом дитячий садок^[6]. Від початку XXI століття в будинку «прописаний» Личаківський відділ Львівської місцевої прокуратури № 1^[7]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1017-м^[4].

№ 11 — вілла збудована у 1927—1928 роках за проєктом архітектора Ізраеля Маркуса Зобеля у стилі дворкового неокласицизму на замовлення одного з співвласників фабрики цукру, шоколаду та какао «Ґазет» Самуїла Хаммера. Вілла прикрашена великими кам'яними вазами у формі квітів, які встановили на парапетах ґанку. У другій половині XX століття на стінах фасаду з'явилися два панно у техніці сграфіто на тему щасливого радянського дитинства^[6]. Нині тут міститься ДНЗ № 56 та другий корпус ДНЗ ясла-сад № 92 Личаківського району міста Львова^[8]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1373-м^[4].

№ 21 — житловий будинок. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1375-м^[4].

№ 27 — житловий будинок. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1376-м^[4].

№ 33 — триповерхова будівля колишньої Ґрюнвальдської бурси польського Товариства народних шкіл для учнів середніх навчальних закладів та ремісничої молоді (колишня адреса — вулиця Собінського, 11)^[9], збудованої у 1909—1910 роках за проєктом архітектора Альфреда Захаревича за участі архітекторів Адольфа Піллера та Юзефа Сосновського. У 1950-х роках в будівлі містився гуртожиток львівського технікуму залізничного транспорту^[10]. Нині тут міститься навчальний корпус № 2 державного навчального закладу «Львівське вище професійне училище побутового обслуговування»^[11].

№ 6 — житловий будинок, у якому мешкав відомий польський історик Міхал Ролле.

№ 8а — колишня власна вілла польського архітектора, технічного інспектора львівського університету Александра Каплонського, споруджена у 1927 році за його власним проєктом в стилі ар деко^[6]. Наприкінці 1930-х років її власником став лікар-невролог, радник міської ради Львова Тадеуш Фалькевич^[12]. За радянських часів тут був дитячий садок. На початку 2000-х років будинок перейшов у власність ордену єзуїтів, які заселились до нього після капітального ремонту, проведеного у 2005 році. Нині тут розташований єзуїтський монастир та Головний дім Товариства Ісуса в Україні (настоятель о. Олексій Бредєлєв). Нинішні власники оздобили арку фасаду емблемою ордену єзуїтів, але в іншому зберегли первинний зовнішній вигляд будівлі. Також вони залишили планування першого поверху та елементи його оздоблення^[6]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 663-м^[4].

№ 12 — житловий будинок. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1374-м^[4].

№ 16 — житловий будинок. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2482-м^[4].

№ 20, 22 — типові радянські п'ятиповерхові житлові будинки 1960-х років. Будинок під № 20 прибудований до триповерхового будинку № 15 від сусідньої вулиці Карпатської^[13].

Вулиця Йосипа Сліпого у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Львів»
	Вулиця Йосипа Сліпого у Вікісховищі?

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк, А. Рудницький та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
• Бірюльов Ю. Львів: туристичний путівник / Рудницький А. — Львів : Центр Європи, 1999. — С. 323, 326.
• Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 119—120. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Сліпого вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 255—256. — ISBN 978-966-2154-54-5.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століть. — Львів : Світ, 2001. — С. 57. — ISBN 966-603-115-9.
• Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 256. — ISBN 978-966-03-7863-6.
• Horbay W. Przewodnik wraz z planem miasta Lwowa. — Lwów: Lwowskie Biuro Dzienników i Ogłoszeń «Nowa Reklama», 1935. — S. 20. (пол.)
• Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
• Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim. — Lwów: Drukarnia Polska B. Wysłoucha we Lwowie, 1937. — 125 s. (пол.)
• Rąkowski G. Lwów. Przewodnik po Ukrainie Zachodniej. — Pruszkow: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2008. — S. 292. — ISBN 978-83-89188-70-0. (пол.)
• Włodek P., Kulewski A. Lwów: pzewodnik. — Pruszkow: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2006. — S. 254—255. — ISBN 83-89188-53-8. (пол.)

Зовнішні відеофайли
	Вулиця Йосипа Сліпого Львів

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Йосипа Сліпого. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)