село Воєводське | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Миколаївська область |
Район | Первомайський район |
Тер. громада | Благодатненська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA48080030040029865 |
Облікова картка | село Воєводське |
Основні дані | |
Засноване | 1789 |
Населення | 1452 осіб (2001) |
Поштовий індекс | 55320 |
Телефонний код | +380 5132 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°4′6″ пн. ш. 31°13′53″ сх. д. / 48.06833° пн. ш. 31.23139° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
107 м |
Водойми | р. Корабельна |
Відстань до районного центру |
25 км |
Найближча залізнична станція | Глиняна |
Відстань до залізничної станції |
10 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 55325, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Благодатне, вул. Ювілейна, 20 |
Карта | |
Мапа | |
Воєво́дське — село в Україні, у Благодатненській сільській громаді Первомайського району Миколаївської області. Населення становить 1452 особи.
Село розташоване за 25 км на північ від смт Арбузинка і за 10 км від залізничної платформи Глиняна на лінії Підгородна — Помічна Одеської залізниці.
Археологічні розвідки
На території Воєводського виявлені сліди поселення епохи пізньої бронзи (кінець II — почало I тисячоліття до н. ери).
Історія
Село засноване в середині XVIII ст. на місці козацького зимівника.
Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Воєводське (Акацатова, Корабельна) Катеринівської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 464 особи, налічувалось 74 дворових господарства, існували лавка, паровий млин, винокурний завод[1].
За даними 1894 року у селі Лисогірської волості мешкало 770 осіб (387 чоловічої статі та 383 — жіночої), налічувалось 128 дворових господарств, існували православна церква й 2 лавки[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 950 осіб (475 чоловічої статі та 475 — жіночої), з яких 906 — православної віри[3].
На початку 1920-х років у Воєводському відкрита станція прокату сільськогосподарського інвентаря, а в 1924 р. — агробаза ім. В. Я. Чубаря, реорганізована в 1930 р. в радгосп ім. Власа Чубаря.
У боротьбі з нацистськими загарбниками в роки Другої світової війни брали участь 414 жителі села, 151 з них загинули, 363 — за бойові подвиги удостоєні урядових нагород.
У 1974 р. в селі відкритий пам'ятник воїнам-односельцям, в 1977 р. — воїнам-визволителям, полеглим у боротьбі з гітлерівцями.
За доблесну працю 51 житель села удостоєний урядових нагород, у тому числі ордени Леніна — працівники госплемзавода: свинарка Н. Г. Дубова, доярка Л. М. Шевченко і телятник В. Д. Петренко; ордени Жовтневої Революції — керівник відділенням колгоспу Г. Ф. Богачов, завідувач фермою госплемзавода М. Ф. Плакущий; ордени Трудового Червоного Прапора — 22 людини.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1645 осіб, з яких 751 чоловік та 894 жінки.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1452 особи.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 94,70 % |
молдовська | 2,69 % |
російська | 2,62 % |
Економіка
У Воєводському обробляється[коли?] 6094 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 5500 га орних земель. Основний напрям господарства — рослинництво і тваринництво. Держплемзавод, що має в своєму розпорядженні 2309 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2200 га орних земель, спеціалізується на розведенні племінних свиней. Тут вирощують і зернові культури.
Освіта і культура
У Воєводському є середня школа (16 учителів і 151 учень), будинок культури із залом на 420 місць, дві бібліотеки з фондом 18,4 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, двоє дитячих ясел-садів на 100 місць, п'ять магазинів, відділення Укрпошти.
Зв'язок
У Воєводському функціонує дві базові станції операторів стільникового зв'язку: Київстар GSM та МТС Life
Постаті
- Малий Дмитро Володимирович — агроном, заслужений працівник сільського господарства України[7].
Примітки
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор., (код 2701)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-255. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Указ президента України № 849/2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 28 лютого 2020.
Посилання
- Село Воєводське на сайті Верховної Ради України
- Погода в селі Воєводське [Архівовано 7 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія сіл і міст України
Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |